Які програми пропонує держава та банки, щоб українці побачили світло в кінці тунелю

«Електрохарчування» має бути комплексним

Нині про енергетичну безпеку й автономну генерацію думають усі — влада, бізнес і громадяни. Хтось подбав про необхідні технологічні рішення завчасно, а хтось мусить якнайшвидше зайнятися цим тепер.

Дешевого й швидкого виходу з електрокризи у форматі «із сьогодні на завтра» не існує. Більшість доступних рішень або займають чимало часу, або потребують значних інвестицій. 

«Якщо маєте змогу встановити енергообладнання — це неодмінно слід зробити, — радить Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування. — Зовнішня ситуація гіршатиме, вимикання світла будуть по 10–12 годин на добу».

До того ж шлях до членства в Європейському Союзі зобов’язує Україну розвивати зелену енергетику. Так чи так уряд просуває підприємцям і населенню ідею закупівлі сонячних батарей і вітряків. Однак ті ж сонячні батареї потрібно імпортувати — український ринок наразі не може запропонувати моделі власного виробництва в достатній кількості.

Охочі забезпечити собі надійний доступ до електрики можуть звернути увагу на рішення, що базуються на використанні газу: газопоршневі та газотурбінні установки. Щоправда, це недешеве рішення. Та й для держави воно проблематичне, оскільки формує додатковий попит на газ.

Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія XXI», наголошує: «Чи ми вхопимося за газові турбіни, чи за сонячні панелі — в енергетиці потрібна диверсифікація ресурсів».

У будь-якому разі, лише проактивна позиція допоможе розв'язати проблему з «електрохарчуванням» — так зараз у соцмережах жартома називають періоди увімкнення світла. Кожна компанія, домогосподарство чи ОСББ мають вирішити, як їм діяти. І заради цього слід розібратися, якими нині є ринкові реалії та які засоби підійдуть у певній ситуації.

 Михайло Гончар із центру «Стратегія XXI» ставиться до таких змін зі стриманим оптимізмом: «Урядові програми з енергоефективності покращать ситуацію з доступом до електрики, та швидкого ефекту не буде».

Експерт із міжнародних і безпекових відносин додає, що в такій стратегії варто було б урахувати територіальну специфіку, адже кожен регіон має свої нюанси. Скажімо, багата на торф Волинь потребує технологічних рішень на базі торфу, тоді як низка програм сфокусовані на сонячних панелях, а вони там будуть менш ефективні.

Операторами урядових програм переважно є банки. Так, аж 17 комерційних банків — як державні, так і приватні — підписали 26 червня меморандум про пільгове кредитування енергетичних проєктів різного масштабу.

Традиційно банкам цікавіше мати справу з меншою кількістю великих позичальників, а не з великою кількістю маленьких. Тож на рівні окремої людини, квартири чи приватного будинку знайти зручне кредитне рішення буде значно важче.

Якщо ж позичальником виступає вже ОСББ — ситуація з доступом до позик краща. Вже з 20 липня ОСББ та житлово-будівельні кооперативи зможуть отримати кредит за програмою «5–7–9%». Це значно вигідніше за звичайний споживчий кредит, наприклад для купівлі побутової техніки.

Продуктовий набір від держави

Уже в червні через критичну ситуацію з доступом до електрики динаміка ВВП уповільнилася до 1,1%, загрожуючи Україні зупинкою економічного відновлення. Таким числам не раді й партнери України, які в обмін на міжнародні програми допомоги розраховують на позитивну динаміку в економіці.

Кабінет Міністрів сформував Фонд підтримки енергетики, куди роблять внески держави й організації-партнери. На сьогодні обсяг фонду становить близько 494 мільйонів євро. Найімовірніше, цей фонд фінансуватиме системну відбудову великої генерації — на кшталт Трипільської ТЕС у Київській області.

А втім, вочевидь цього недостатньо для кардинальної зміни ситуації. Приміром, вартість однієї лише ідеї президента Зеленського централізовано збудувати 1 ГВт потужностей газової генерації цьогоріч коштує аж 700 мільйонів доларів.

Разом із тим, уряд пропонує і декілька роздрібних інструментів:

• Пільгова програма кредитування «5–7–9%» для малого та середнього бізнесу, яка передбачає кредити обсягом до 150 мільйонів гривень терміном до 10 років. Фокус програми на газовій електрогенерації, для прифронтових територій — окремі пільгові умови кредитування.
• Кредити для ОСББ та ЖБК розміром до 5 мільйонів гривень на придбання сонячних панелей і теплових насосів, які потрібні для гарячого водопостачання за відсутності електрики в мережі. Через державний Фонд енергоефективності уряд може компенсувати до 70% вартості проєкту.
• Безвідсоткові кредити для громадян на суму не більше 480 тисяч гривень і не довше ніж на 10 років. Тут приціл дещо ширший: не лише сонячні установки та вітряки, але й накопичувачі енергії. Досвід показує, що сонячна установка без накопичувача не є ефективною.
• Кредити для великого бізнесу під ринкові ставки: 14–16% річних, заставою за якими виступатиме саме придбане за ці кошти енергетичне обладнання.

До речі, Кабмін також закликав бізнес самостійно подбати про забезпечення власних потреб електрикою, включно з можливістю її імпорту.

Свої кроки в цьому напрямку зробили й Національний банк із Верховною Радою. НБУ ввімкнув режим стимулювання кредитів для потреб енергетики — у такий спосіб збільшивши можливість банків у півтора раза наростити кредитний портфель у цій сфері.

Щодо парламенту, то він 16 липня ухвалив скасування податку на додану вартість, а також імпортних мит для постачання енергетичного обладнання з-за кордону. Для прикладу, на ринку газотурбінних та газопоршневих рішень домінує Німеччина — у неї десятки заводів, які виробляють такі установки. Зауважимо, що пільги допоможуть передусім у великих постачаннях обладнання значної потужності, а не невеликих генераторів чи акумуляторів.

Навіть таке послаблення далося депутатам нелегко. Оскільки законопроєкт викликав дискусію серед парламентарів, його голосували «у пакеті» — до енергетичного компонента додали скасування ПДВ й мита для імпорту протимінних технологій, а також обладнання для радіоелектронної боротьби. Військові компоненти зробили документ обов’язковим для голосування. 

Михайло Гончар із центру «Стратегія XXI» ставиться до таких змін зі стриманим оптимізмом: «Урядові програми з енергоефективності покращать ситуацію з доступом до електрики, та швидкого ефекту не буде».

Експерт із міжнародних і безпекових відносин додає, що в такій стратегії варто було б урахувати територіальну специфіку, адже кожен регіон має свої нюанси. Скажімо, багата на торф Волинь потребує технологічних рішень на базі торфу, тоді як низка програм сфокусовані на сонячних панелях, а вони там будуть менш ефективні.

Операторами урядових програм переважно є банки. Так, аж 17 комерційних банків — як державні, так і приватні — підписали 26 червня меморандум про пільгове кредитування енергетичних проєктів різного масштабу.

Традиційно банкам цікавіше мати справу з меншою кількістю великих позичальників, а не з великою кількістю маленьких. Тож на рівні окремої людини, квартири чи приватного будинку знайти зручне кредитне рішення буде значно важче.

Якщо ж позичальником виступає вже ОСББ — ситуація з доступом до позик краща. Вже з 20 липня ОСББ та житлово-будівельні кооперативи зможуть отримати кредит за програмою «5–7–9%». Це значно вигідніше за звичайний споживчий кредит, наприклад для купівлі побутової техніки.

Місцева кухня

Електрокриза потребує не лише централізованих рішень на рівні уряду, а й локальних на рівні адміністрацій. На місцях краще знають, що потрібно саме їхньому селу, громаді, району, місту чи області.

Закупівлі нового енергетичного обладнання вже почали міста з великими бюджетами. Такі закупівлі вже розпочали Львів, Одеса та Київ. До прикладу, столична муніципальна компанія «Київтеплоенерго» закупила 15 австрійських міні-ТЕЦ INNIO Jenbacher у словацької компанії KTS Engineering за 1,12 мільярда гривень. Загалом вони додадуть 60,5 МВт потужності. Подібні рішення додадуть енергетикам можливостей, однак навряд закриють усі проблеми великого міста. Для порівняння, самі лише кондиціонери у столиці потребують 350 МВт. Якби ж кияни, чий борг за комунальні послуги зараз становить 7,5 мільярда гривень, ще й розрахувалися за цими зобов’язаннями, місто мало б значно більший ресурс для покриття потреб в електриці.

У питаннях енергоефективності критично важлива експертиза. Не всі розуміють, яке саме обладнання доречне в тій чи тій ситуації, а вартість помилки надто висока, зокрема з погляду пожежної безпеки. Тому деякі з українських міст закривають потреби громад в енергообладнанні, працюючи з державним Фондом енергоефективності. 

Ключовою програмою Фонду є «Енергодім», що працює за принципом «70/30»: ОСББ чи ЖБК отримує компенсацію до 70% вартості проєкту. Операторами програм наразі є п’ять банків: «ПриватБанк», «Укргазбанк», «Ощадбанк», «Глобус» і «Кредобанк». Заявки можна подати через мобільний застосунок «Дія». Прессекретарка організації Марина Ананьїна уточнює: «На поквартирному рівні ми не працюємо, лише з ОСББ».

Фонд енергоефективності дає до мільйона гривень на сонячні панелі. А ще — на теплові насоси, щоб було гаряче водопостачання за відсутності електрики.Марина Ананьїна, прессекретарка Фонду енергоефективності

Львів додатково до цих коштів може додати 1 мільйон гривень із власного бюджету. А от Житомирська міська адміністрація пропонує компенсацію відсотків за кредитами, якщо ОСББ залучає позику, щоб покрити решту витрат за проєктом. Також із Фондом енергоефективності співпрацюють Миколаїв, Одеса, Луцьк, Чортків і Новояворівськ.

Хоч охочих долучитися до програми міст уже чимало, стає нагальною проблема залучення нових коштів для програм Фонду енергоефективності. Станом на кінець березня на його рахунках було лише 2,1 мільярда гривень, що не дозволить задовольнити всі запити.

Київ теж має домовленість із цим фондом, але столична адміністрація на чолі з Віталієм Кличком воліє зберігати самостійність від центральної влади. Місто пропонує власну версію програми «70/30»: 70% вартості енергообладнання для ОСББ чи ЖБК оплатять із місцевого бюджету, тоді як самі жителі будинку викладуть лише 30%. 

Коли отримані кошти можна не повертати, попит на них стає завеликим. Та й для адміністрування подібних програм потрібні фахівці.  Аби розв’язати цю проблему, асоціація «Енергоефективні міста України» створила «Револьверний фонд міст». Його назва натякає, що грошову допомогу доведеться повернути.

«РФМ» отримує від міста гроші, які звідти може безплатно позичити ОСББ строком на 12 місяців. Коли ж кошти повертаються у фонд, він може видати їх знову наступному позичальникові.

«Ми націлюємо громади використовувати кошти фонду на енергоефективність, екомодернізацію та кліматичну тему, а на що саме і в яких обсягах — визначає сама громада, яка передає свої кошти», — пояснює Сергій Кошарук, менеджер програми «Револьверний фонд міст». Він зазначає: «Великі інфраструктурні проєкти за ці гроші не зробиш, але для старту дуже непогано».

Найбільше операцій із «РФМ» наразі провели Ковель, Новояворівськ, Костопіль і Нововолинськ. А от Львівська міська адміністрація вже внесла до фонду 1 мільйон гривень — і планує внести ще стільки ж. 

«Краматорськ зі зрозумілих причин менш активний, а Кам’янець-Подільський із політичних причин призупинив співпрацю», — зауважує Кошарук.

Хоч це й неочевидно з назви, «Револьверний фонд міст» працює і з селами. Це вже робить, наприклад, Дубівська громада у Волинській області.

Розрахуйте, будь ласка

Ключовим складником екосистеми енергетичних проєктів стали банки. Вони і співпрацюють з урядом або недержавними фондами, і кредитують потреби клієнтів власними коштами.

Банкіри стверджують, що можливостей для покриття потреб удосталь. Чи не кожен охочий може взяти кредит — включно з варіантами, коли навіть немає вимоги внесення застави.

Натомість проблемою є те, що 80% українських компаній не розуміють, як їм пройти через кризу в енергетиці, — поділився під час обговорення у «Фінансовому клубі» Денис Самчук із державного «Ощадбанку». Для розуміння ситуації серед клієнтів в «Ощаді» провели опитування 300 представників середнього бізнесу.

65% і поготів сказали, що для них відключення електроенергії — це критично і близько навіть до банкрутства бізнесу.Денис Самчук, заступник директора департаменту в «Ощадбанку»

Михайло Гончар із центру «Стратегія XXI» додає: «Знищення електрогенерації б’є насамперед по промисловому виробництву. Цементне виробництво енергомістке, металургія, цукрове виробництво». Страждають  також підприємства, що мають холодильне обладнання та системи для вирощування, годування тварин.

То які банківські інструменти будуть корисні під час енергетичної кризи? Традиційно популярним продуктом є державна програма «5–7–9%», якою може користуватися і бізнес, і ОСББ. Цю програму для малого та середнього бізнесу запустили ще у 2020 році під час пандемії COVID-19. Відтоді вона неодноразово змінювалася, а тепер набула ваги в умовах енергетичної кризи. 

Євген Заіграєв, член правління «ПриватБанку» з питань корпоративного бізнесу та МСБ, розповідає: «У межах програм “5–7–9%” сьогодні ми опрацьовуємо понад 280 заявок малого та середнього бізнесу загалом на близько 300 мільйонів гривень. Потенційний обсяг фінансування проєктів корпоративного бізнесу становить понад 3,5 мільярда гривень».

Щоправда, майбутнє програми «5–7–9%» залежатиме від того, чи отримає вона додаткове фінансування — Нацбанк уже заявив, що державі наразі бракує коштів на пільгові кредити для компаній.

Натомість деякі банки, як-от державні «Ощад» і «Укргазбанк», пропонують кешбек від Європейського банку реконструкції та розвитку на закупівлю обладнання. Йдеться про повернення 15–30% коштів — пріоритет надаватимуть бізнесам, які постраждали від бойових дій або мають серед працівників ветеранів.

Деякі кредити фінансують й інші іноземні та міжнародні установи — наприклад, уряд Німеччини та ООН. Вони розраховані на різні категорії позичальників. В «Укргазбанку» є програма для великих компаній, яким потрібен кредит від 150 мільйонів гривень і до 1,8 мільярда. У перший рік відсоткова ставка становить 13,5%, а далі стає рухомою — залежатиме від ситуації на ринку.

«Укргазбанк», до всього, володіє ще й технологічною експертизою — тож може провести базовий енергоаудит потреб підприємства, визначивши, яке саме рішення варто купити конкретній компанії.

Щодо невеликих позик для фізичних осіб, там можна отримати беззаставний кредит до 500 тисяч гривень на придбання зарядних станцій, сонячних панелей, твердопаливних котлів. 

Працює водночас із роздрібним сектором і великими позичальниками також і найбільший банк країни — «ПриватБанк». Наприклад, він уже встиг профінансувати закупівлю трьох газогенераторних установок загальною потужністю 6,9 МВт на суму 120 мільйонів гривень для одного з виробників продуктів харчування. 

Для громадян у «Приваті» є програма «Джерела енергії». За нею охочі до альтернативної енергонезалежності можуть узяти позику на придбання «зеленого» обладнання, а відсотки за нею компенсує держава. Сума такого кредиту — до 480 тисяч гривень; термін — до 5 років; авансовий внесок — 10% вартості обладнання. На таку суму можна задовольнити чи не будь-яку особисту потребу в обладнанні — від дизельного генератора чи домашнього акумулятора до сонячних батарей.

Інші банки теж пропонують схожі програми. Банк «Глобус» активно фінансує сонячну енергетику для ОСББ. «Ощадбанк» не лише прокредитував понад 100 сонячних проєктів, але й відбудову вітрової електростанції на 5 мільйонів євро, а ще будівництво гідроелектростанції в Закарпатській області на 4 мільйони євро та закупівлю декілька газопоршневих станцій із потужністю 1 МВт кожна.

Французький Crédit Agricole, який фокусується на аграрному секторі, пропонує кредити на сонячні електростанції від компанії Rayton: відсоткова ставка 7,95% у гривні, термін до 5 років, початковий внесок — 20% вартості проєкту.

Важливо зауважити, що в разі встановлення такого обладнання компанія може мати навіть надлишок електрики — тоді її можна продавати на ринку, отримуючи за це кошти. Це і є принцип децентралізованої електрики.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі