Не так «страшна» евакуація, як її «малюють» у соціальних мережах
Рейтинг користувача: 3 / 5
Мешканка Краматорська розповіла про евакуацію з Краматорська.
Евакуація очима тих, хто скористався можливостю виїхати у більш безпечний регіон нашої країни. Жінка каже, що начитавшись коментарів у соціальних мережах очікувала на гірше, а вийшло зовсім інакше.
Розкажіть про себе.
Звати мене Валентина. Народилась у Владивостокі Приморського краю. Батько був військовослужбовцем тоді ще радянської армії. Багато вимушені були їздити по колишньому СРСР й ось так багато-багато років вже живу у Краматорську. Більше 35 років пропрацювала на ЕМСС. Зараз вже більше 15 років, як на пенсії.
Як сприймаєте те, що російські війська нищать підприємство, де ви все своє життя пропрацювали?
Зі сльозами на очах. Хоча я вже, як сказала не працюю там більше 15 років, але воно все одно рідне. Підприємство надавало робочі місця, сплачувало податки у місцевий бюджет, допомагало ветеранам. Хоча мені жодного разу не було навіть привітання, але то таке. Дуже боляче від того, що руйнують не тільки ЕМСС, а інші підприємства міста. Складається таке враження, що промисловість окупантам не потрібна, у разі, якщо вони й захоплять місто.
Ви вирішили евакуюватись?
Так. Вирішила прислухатись до Олександра Гончаренко та евакуюватись з улюбленого міста. Відбулось це приблизно два тижні тому.
Як проходила евакуація?
Спочатку зателефонувала за вказаним номером в оголошенні міської ради. Через деякий час мені зателефонували та повідомили про час та місце відправлення. Взяла із собою все саме необхідне та прибула на місце зборів. Людей було багато. Їхали як мамочки з дітками, так й чоловіки та інші. З Краматорська евакуаційним автобусом від ГО «Все буде добре» довезли до Покровська, де розмістили у приміщенні однієї із церков. Там відразу записали всіх, нагодували, напоїли усіх та дали можливість відпочити до відправлення потягу у комфортному залі.
Потім у визначений час знову автобус, який привіз до залізничного вокзалу Покровська. Де на нас вже чекав потяг, волонтери, рятувальники, котрі допомагали людям з важкими валізами, сумками та посадкою на потяг. Дуже вдячна усім їм за це. Ось так ми й поїхали до Кропивницького.
Хтось з представників влади десь зустрічав або був присутній під час Вашого відправлення?
Так. Я була дуже здивована, коли на місце відправки у Краматорську прибув начальник Краматорської міської військової адміністрації Олександр Гончаренко. Це знаєте, такий собі хвилюючий момент у житті, коли підтримка дуже важлива. Олександр Васильович з кожним поспілкувався особисто, надав деяку важливу інформацію та знайшов слова підтримки для кожного. Дякую йому за це.
Ви зупинились у Кропивницькому? Чи отримали виплати? Бо були чутки у соціальних мережах, що нічого не платять та взагалі кидають людей на призволяще!
Оці чутки та провокації й збивають людей з толку по питанню евакуації. Не можу звісно казати за всіх, але точно можу стверджувати, що всі хто приїхав цим потягом отримали гроші відразу на вокзалі у Кропивницькому. Щоб отримати гроші, волонтери відразу у потягу складали відповідні списки та надали талон, за яким по прибуттю всі отримали гроші, а після всіх повезли на розселення. У Кропивницькому потяг зустрічали наші рятувальники, які знов допомагали з сумками та зняти людину з потягу, якщо вона в цьому потребувала. В наметах організована їжа та чай.
Мені не було сенсу зупинятись у Кропивницькому. До евакуації я готувалась за вчасно. Знайшла для себе підходящий варіант кімнати у Київській області. З людьми потрібно розмовляти й завжди знайдуться ті, хто захоче допомогти. Моя пенсія не дозволяє мені винайняти апартаменти, але не за всі гроші світу я знайшла варіант, який мене влаштовує.
А що з речами? Ви казали, що взяли з собою саме необхідне.
Я мала на увазі, що з собою у дорогу взяла все саме необхідне та щоб було щось на перший час. Все інше відправила Укрпоштою до свого місця тимчасового перебування. Все швидко прийшло цілим та неушкодженим.
Встигли погуляти Кропивницьким та ознайомились вже з новим містом? Що сподобалось, а що може й ні?
Трішки було часу подивитись на місто Кропивницький. Сподобалось місто. Випадково натрапила на куточок, який мене дуже здивував. Там усю ніч стоять кожані крісла на вулиці, ростуть квіти й нікому на думку на спадає викопати чи зламати там щось. Цікавий ретро-інтер’єр.
На новому місці теж дуже не погано. Охайне місто, добрі люди. Спочатку було якось не пособі від кількості автівок. За півроку ми вже звикли у Краматорську про майже їх відсутність. На вулицях дуже багато людей, молоді. Працюють супермаркети, ринки, аптеки, у достатній кількості та не обхідні в них ліки, банкомати. Є постійно вода, світло та не потрібно дотримуватись режиму світломаскування, а саме головне-відсутні звуки вибухів й постійних сирен. На вулицях усю ніч горить освітлення.
Отримуєте вже якісь виплати?
Виплат ВПО поки що не отримувала. На вокзалі у Кропивницькому отримала 2000 гривень. Потім вже два рази отримала від ООН для пенсіонерів по 2200 та від продовольчої програми отримала 6600 гривень. Плюс до всього видають два рази на місяць гуманітарну допомогу.
Жалкуєте, що евакуювались?
Ні. Спокій для пенсіонерів найголовніше. Сидіти триматись за стіни немає сенсу. Так важко. Так боляче. Так боязно за майно й квартиру. Робила закрутки на зиму й все довелось залишити у місті. Перезимуємо зиму у людських умовах, а там дай Боже та завдяки нашим ЗСУ повернемось у місто. Не так страшна евакуація, як її дехто малює у соціальних мережах та коментарях.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
Коментарі