Хто сказав «віджати НКМЗ»? Коментар юриста

Резонанс навколо «націоналізації» ПрАТ «НКМЗ» розпочався з ухвалення Верховною Радою України Постанови «Про деякі питання примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану».

Попри поширене більшістю ЗМІ твердження про те, що Верховна Рада України вирішила націоналізувати краматорський завод, фактично зазначена постанова має рекомендаційний характер та звертається до «уповноваженого суб‘єкту»  вжити заходи щодо відчуження майна НКМЗ. Іншими словами, станом на сьогодні жодного рішення щодо майна НКМЗ не прийнято, хоча враховуючи наявність такої Постанови, побоювання керівництва і власників підприємства, а так само й працівників, й пенсіонерів, яким завод час від часу надає допомогу, не зовсім безпідставні.

Наступна хвиля резонансу «накрила» місто з моменту подання народним депутатом М.Єфімовим законопроекту "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації деяких питань примусового відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану", який, на думку багатьох краматорців, покликаний «віджати НКМЗ».

По-перше, визначимося з термінологією. Одразу наголошу, що про націоналізацію мова не йде. Під націоналізацією підприємства законодавство розуміє перехід права власності на само підприємство державі. Свіжим прикладом націоналізації є «ПриватБанк», акції якого перейшли державі, а власники за це отримали грошову компенсацію. Відносно ж НКМЗ, скоріше мова йде про примусове відчуження його майна, тобто «викуп» державою частини майна підприємства, яке потрібне державі в умовах воєнного стану. Акції ПрАТ «НКМЗ», у разі ухвалення рішення про відчуження його майна, й надалі належатимуть його акціонерам. Тобто формально для акціонерів нічого не змінеться.

Звісно, примусове відчуження майна для будь-якого працюючого підприємства є негативним фактором. Попри те, що таке відчуження є відплатним, не завжди грошова компенсація зможе замінити наявне обладнання, задіяне у важливих виробничих процесах. До того ж, законодавством допускається й те, що така грошова компенсації може бути здійснена не одразу ж.

Щоб оцінити реальний вплив рішення про відчуження майна НКМЗ на діяльність заводу, на його акціонерів та працівників, якщо таке рішення буде прийняте, треба розуміти, що саме, коли, в якій кількості  і за які гроші буде примусово відчужено. Але всі ми маємо розуміти, що ми живемо в умовах воєнного стану, що країна потребує шалених ресурсів – і економічних, і людських. І якщо таке рішення буде доцільним та дійсно прийняте з метою підвищення обороноздатності, то  особисто я таке рішення вітатиму. Особливо й через ризик знищення майна черговим «прильотом» чергової ракети.

З іншого боку, процес відчуження майна, якщо мова йтиме про основне виробниче обладнання заводу, важко уявити. Якщо звернутися до історії заводу, то можна згадати, що у Другу світову війну НКМЗ був зупинений 10 жовтня 1941, а його евакуація була завершена вже 22 жовтня 1941. Скільки часу, сил і грошей знадобиться зараз, щоб вивезти цінне обладнання, в умовах ризиків ракетних ударів, прорахувати неможливо.

В будь-якому разі, коментувати доцільність рішення про відчуження майна НКМЗ, тим більше за відсутності такого рішення, поза моїми можливостями.

Ну і трохи про законопроект, який викликав стільки шуму в соцмережах та став підставою для петиції, адресованої Президенту Україну.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» набув чинності ще у 2012 році. Тобто, вже тоді держава мала повноваження відчужувати майно підприємств в умовах воєнного стану.

Ключова теза, яку слід донести до людей, це те, що законопроект 7605 жодним чином не впливає на право держави «віджати НКМЗ», а всього лише деталізує порядок відчуження майна підприємств в умовах воєнного стану. Чинне законодавство України ВЖЕ має положення, достатні вже сьогодні ініціювати «викуп» майна НКМЗ або будь-якого іншого підприємства. Законопроектом пропонується лише передати повноваження на прийняття рішення про «викуп» майна підприємств, щодо яких є ризик переривання функціонування через близькість бойових дій та можливість окупації міст, до Ради національної безпеки та оборони (РНБО). При цьому, на сьогодні таке рішення може прийняти військове командування.

І якби не постанова ВР про рекомендацію відчужити майно НКМЗ, більшість, в тому числі й керівництво НКМЗ, скоріш за все залишили б запропоновані законопроектом процедурні зміни поза увагою.

Трохи дивною на цьому фоні виглядає петиція, автор якої вимагає ветувати законопроект 7605. Якщо вже й захищати завод, то вимагати скасування закону 2012 року.

Джерело: "Общежитие"

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі