«У нашого народу такої традиції не було», — у ПЦУ розвінчали міф про хрещенські купання
Рейтинг користувача: 2 / 5
Більш того, деякі історики пов’язують такий звичай з північними сусідами, росіянами.
У Православній церкві України назвали міфом твердження, що масові хрещенські купання є давньою українською традицією, повідомили в ПЦУ.
«Останніми роками в час святкування Хрещення Господнього активізується мода на масові пірнання в ополонку. Мотивація у кожного різна: хтось „змиває гріхи“, хтось випробовує можливості свого тіла, а хтось аргументує це дотриманням „давньої української традиції“. Останнє твердження — цілком помилкове! У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було. Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували нібито „традиційних“ масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього. Немає описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідження про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку. Деякі історики пов'язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму, як частини здорового способу життя», — йдеться у повідомленні.
За спостереженнями масові пірнання у воду на свято Богоявлення фактично з"явилися у другій половині 1990-х — на початку 2000-х років. Отже цей звичай в Україні має новітнє, а не старовинне, походження.
У ПЦУ зазначили, що «абсолютно помилковим є судження, ніби купання у крижаній воді після водосвяття «змиває» усі гріхи.
«Яким чином їх можна „змити“? Хіба сам фізичний акт занурення у освячену воду, без покаяння у гріхах, може призвести до їх подолання? Жодного церковного припису для звершення такого дійства на свято Богоявлення немає. Дорога до вічного блаженного життя та спасіння лежить виключно через щире каяття у гріхах, молитву та любов до Бога і до наших ближніх. Звільнити душу від гріха може лише Господь, бачачи ваше щире покаяння та участь в Таїнствах Сповіді й Причастя… Слід наголосити: Церква не забороняє пірнати у зимову воду, це право і вибір кожного. Але ми закликаємо не вважати цю дію церковною, пов’язаною зі святкуванням Хрещення Господнього», — наголосили в ПЦУ.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
Коментарі
«Зазвичай після водосвяття у церквах всі люди поверталися до своїх хат. Поки мати або старша дочка подавали на стіл обідати, батько брав з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочив їх у свяченій воді і кропив все в хаті та в господарстві; потім брав ще крейду і писав хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п’ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу. По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця», а хлопці занурювались у ополонку. На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб ся умила та красна була».