У будні – коп, у вихідні – священник. Історія Сергія Судака, що переїхав з Луцька до Донеччини
Рейтинг користувача: 3 / 5
Сергій Судак народився в Луцьку, але зараз живе на Донеччині – відразу на два міста. По буднях він працює поліцейським у Краматорську, а по вихідних і святах – священником в церкві Бахмута. Свои.City дізналися, як Сергію вдається поєднувати такі різні іпостасі.
Прийшов до бога
Шлях Сергія до бога почався у 1989 році в Луцьку. Тоді він вперше прийшов до церкви, і вона стала для нього немов рідний дім.
– Коли тобі три рази поспіль сняться віщі сни і все це на наступний день збувається, то мимоволі починаєш міркувати: хтось знає про тебе все та чомусь частково відкриває майбутнє? У кожного свій шлях. Бог по-різному веде людей, які, на жаль, звертаються до нього переважно лише тоді, коли відчувають біль, смуток, горе, коли долає тяжка хвороба. Особисто я не прошу в господа якихось земних благ. Лише мудрості, адже буде мудрість – прийде все: і гроші, і щастя.
Сергій СудакФото: З особистого архіву
Записався в добровольці
Усе доросле життя Сергій прожив у рідному Луцьку, був приватним підприємцем.
– А коли у 2014 році почалися всі ці події на Донбасі, то написав заяви для проходження служби відразу в два батальйони – «Січ» з Києва та «Світязь» з Луцька. У рідному місті відмовили, оскільки там більш ретельно перевіряли стан здоров’я бажаючих захищати рідну Батьківщину. У Києві ж згоду дали. І я почав збирати речі, – розповідає Сергій.
Сергій Судак проводить службу в БахмутіФото: З особистого архіву
Спочатку з бійцями батальйону приїхав до Слов’янська, потім вирушив до Дебальцевого. Деталі про свою військову службу Сергій відкривати не став. Лиш зазначив, що брав участь у «зачистці» Мар’їнки. А потім його відправили на кухню, готувати їжу військовим.
– Багато продуктів привозили волонтери. І все це треба було приготувати.
Я стільки часу провів на кухні, що навіть просив товаришів по службі замінити мене – теж хотілося хоч трохи повоювати, посидіти у окопі, потримати зброю.
Але ніхто так і не погодився готувати. А вже пізніше нас направляли працювати на блокпостах, патрулювати територію та виконувати інші доручення.
Залишився на Донбасі
Після проходження військової служби Сергій, як і багато його побратимів, вирішив йти на роботу до поліції. Так він опинився у полку патрульної служби особливого призначення у місті Краматорську.
Сергій СудакФото: З особистого архіву
Одночасно проводив богослужіння у різних храмах та містах. У Сергія за плечима Волинська духовна семінарія та незавершене через пандемію коронавірусу навчання у духовній академії (у 2016 році він прийняв сан диякона, а у 2019-му – священика).
Одружився вдруге
Сергій Судак вже мав дружину, коли ще жив у Луцьку. На жаль, шлюб довго не протримався. Близько трьох років молодята прожили під одним дахом, у них народилася донечка. А далі родинне життя не склалося. Обидва винуваті, вважає Сергій. Після розлучення чоловік пішов до монастиря.
– Трьох місяців цілком достатньо для того, щоб зрозуміти: що воно таке – монастир. Там вимога така: треба відректися від усіх своїх родичів та присвятити життя служінню богові. Якщо у мене не було би донечки, можливо, я там би й залишився. Але не зміг. Держава потребує платити аліменти на дитину. До того ж треба поставити її на ноги: вивчити, видати заміж. А працювати монахам не дозволено – вони несуть послух.
Уже на сході Сергій зустрів другу кохану. Священника направили служити в церкву Бахмута, яку відкрили у звичайному підвалі багатоповерхівки по вулиці Чайковського. У цьому місті вони і познайомилися.
Оксана, дружина Сергія СудакаФото: З особистого архіву
– Оксана за професією юрист. Ми багато спілкувалися, вона приходила з якимись юридичними папірцями. Разом відвідували різні заходи. А потім жінка спитала, чи можу я одружитися. Відповів, що згідно з церковними канонами – ні, адже священникам не можна одружуватися вдруге. Тоді вона взялася за юридичну сторону цього питання. У підсумку духовне керівництво благословило наш шлюб. Тільки вінчатися нам не можна, адже церковні канони ми все ж таки порушили. А хотілося б...
З дружиною Сергія поєднують спільні інтереси: вони обидва щирі націоналісти, спілкуються виключно українською мовою.
Сергій і Оксана з похресникомФото: З особистого архіву
З однієї служби відпрошується на іншу
Службу в храмі Бахмута Сергій веде по суботах, неділях та у великі свята. Заздалегідь домовляється із своїм керівництвом у Краматорську, де працює поліцейським, щоб його відпустили або поставили вихідні саме у ці дні.
Церкву в Бахмуті відкрили в підвалі багатоповерхівки по вулиці Чайковського
Оксана, дружина Сергія, працює у Бахмуті, тому бачиться подружжя переважно у вихідні.
У зв’язку з пандемією ніяких планів на майбутнє священик-поліцейський поки не будує. Сподівається, у поліції Краматорська відкриють посаду капелана – принаймні розмови про це йдуть. А заодно цікавиться у заможних парафіян, чи зможуть вони пожертвувати на будівництво храму в Бахмуті.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
Коментарі
Якщо користуватися кличкам.