«Ображений старечий бубніж»: на Донбасі відреагували на статтю Путіна про «один народ»
Рейтинг користувача: 3 / 5
Українці називають статтю Путіна про Україну шовіністичною, сповненою фейків та пропаганди.
Статтю Путіна під назвою «Про історичну єдність росіян та українців» опублікував офіційний сайт Кремля — російською та українською мовами.
У статті Путін вкотре намагається довести, що росіяни та українці — «один народ, єдине ціле», яке належить до «одного історичного і духовного простору».
Так, на думку президента країни-агресора, «сучасна Україна — цілком і повністю дітище радянської епохи».
«Ми знаємо і пам'ятаємо, що значною мірою вона (Україна — ред.) створювалася за рахунок історичної Росії. Досить порівняти, які землі возз'єдналися з російською державою в XVII столітті і з якими територіями УРСР вийшла зі складу Радянського Союзу», — пише Путін у своїй статті.
Також Путін заявляє, що «Росія багато зробила, щоб Україна відбулася як незалежна країна», Революцію Гідності називає переворотом та не соромиться писати про те, що Києву не потрібен Донбас.
Загалом, уся стаття пронизана шовінізмом та перекручуванням історичних фактів на догоду Путіну і його зовнішній політиці.
«Впевнений, що справжня суверенність України можлива лише в партнерстві з Росією. Наші духовні, людські, цивілізаційні зв’язки формувалися протягом століть, сходять до тих самих витоків, загартовувалися спільними випробуваннями, досягненнями і перемогами… Разом ми завжди були і будемо багаторазово сильнішими та успішнішими. Адже ми — один народ», — йдеться в статті російського президента.
Реакція українців на «історичну статтю» Путіна не змусила на себе довго чекати. Ось як представники українського Донбасу прокоментували опус російського президента:
«Головний посил статті — це обґрунтування права путінської „Росії“ на перекроювання кордонів країн колишнього СРСР. І в першу чергу — України, — пише журналіст Сергій Гармаш. — І не потрібно нам загрожувати руйнуванням нашої країни. Ви вже 30 років намагаєтеся її зруйнувати, а в результаті прийшли до того, що змушені труїти отрутою в трусах власну опозицію та садити молодих людей за пости в соцмережах. Ви боїтеся своїх же громадян! І, звичайно, не випадково цей опус з'явився саме зараз, в день переговорів з Меркель, під час підготовки до зустрічі з Байденом у Вашингтоні. „Це моє!“ — кричить їм Путін, — „Я не віддам Україну! Я маю на неї історичні права …“. Вдавишся!»
«Російським шовіністам потрібен не шматок Донбасу, навіть не вигадана в їх хворих думках „новоросія“, їм не потрібна взагалі успішна квітуча Незалежна Україна, — без України не життєздатна Російська Імперія, тому ця війна на знищення буде точитися багато, багато років, десятиріччя», — коментує маріуполець Валерій Авер'янов.
«Стаття в основному є похмурим переказом радянського підручника історії, вона сповнена брехні і маніпуляцій, — пише журналіст Денис Казанський. — Ну, а взагалі, звичайно, весь цей ображений старечий бубніж про те, що 30 років тому щось не так поділили — не має ніякого сенсу. Україна має міжнародне визнання в межах 1991 року. І будь-які територіальні претензії, висунуті нам зараз — є агресія і фашизм».
Джерело: ІА «Вчасно»
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
Коментарі
Путин издал свой "майн капф"-Украина никогда не была самостоятельной и исторически сложилось так что украинцы неспособны сами жить и мыслить.Они обязаны быть пол россиянами и под Москвой.Они мягко сказать не такие великие как россияне!
Поэтому Должны отдать свои земли и быть колонией ,окраиной России!
Такая их судьба.Здорово?
1. Формирование психологии «пешки». У человека возникает ощущение того, что он полностью зависит от каких-то иных сил. Это явление называется феноменом «выученной беспомощности».
2. Возникновение дефицита основных благ. Первичные потребности в еде и выживаемости становятся приоритетными.
3. Формирование «чистого» окружения. Весь социум разделяется на плохих и хороших людей, «своих» и «чужих». Нередко у человека проявляется чувство стыда и вины за себя.
4. Возникновение культа «самокритики». Человек способен признавать совершение даже тех поступков, к которым он не имеет отношения.
5. Защита «священных основ». Личность категорически не желает задумываться над главными предпосылками идеологии. Такие люди не сомневаются в своих «священных основах» и не способны смотреть на них скептическим взглядом [2].