10 років війни: як проросійські бойовики у 2014 почали окупацію міст Донеччини

«Сторонники федерализации устроили блокпосты на вьезде в Славянск», «Митингующие заняли здания у двух городах Донецкой области», «Сторонники федерализации взяли под контроль милицию в Краматорське» — такі новини лунали в російських змі 12 квітня 2014 року. Пропагандисти називали проросійських бойовиків «сторонниками федерализации» та всіляко формували картинку, що це українські громадяни виявили бажання відокремитися від України. Звісно, що це була заздалегідь спланована операція та сценарій російських спецслужб. Докладніше про це вже в матеріалі

Захопили міліцію, СБУ та встановили блокпости

12 квітня 2014 року в Словʼянськ, Краматорськ, Дружківку, Бахмут та Лиман зайшли озброєні проросійські бойовики під командуванням полковника російських спецслужб Ігоря Гіркіна. У Словʼянську вони безперешкодно взяли під контроль будівлі міліції та СБУ, спустили українські прапори, а замість них повісили російські. Організовано терористам підвозили шини та мішки з піском, щоби будувати барикади. На всіх в’їздах до міста зʼявилися їхні блокпости.

У той же день російські найманці взяли під контроль відділи МВС у Словʼянську та Лимані, міськвиконком у Краматорську, міськраду в Бахмуті, а також намагалися захопити будівлі обласного управління МВС та обласної прокуратури в Донецьку.

Ввечері 12 квітня відбулося термінове засідання Ради національної безпеки й оборони під голосуванням в. о. Президента України Олександра Турчинова. Під час засідання учасники обговорили початок антитерористичних заходів на сході України. Наступного дня було прийнято рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Розпочалася Антитерористична операція.

Проросійські виступи в містах Донеччини та Луганщини почалися ще наприкінці лютого — на початку березня 2014 року. «Сторонники мирной федерализации Украины», як їх називали в російських новинах, виходили на центральні площі та до будівель міської влади з прапорами рф та «донецької республіки». Насправді це були завезені росіяни та проросійські мешканці області, які за замовленням російських спецслужб почали давно сплановану операцію щодо розхитування української державності.

«Вся ця історія мала закінчитися одразу»

Журналіст та військовослужбовець зі Словʼянська Дмитро Торець пригадує, як протягом березня 2014 року до місцевого парку приїжджали невідомі автобуси, з яких виходила купа людей. Їм видавали палиці та іншу підручну зброю, з якою вони виходили на проросійські мітинги. Дмитро каже, що вони мали досить маргінальний вид, але добре координувалися та знали, що робити. Було зрозуміло, що ними хтось керує.

12 квітня 2014 року Дмитро із самого ранку розумів, що в Слов’янську щось відбувається. Разом зі своїм знайомим він попрямував до міського відділу міліції, де вже висіли прапори «днр». Поруч ходили невідомі люди в балаклавах зі зброєю, підходи до самої будівлі були забарикадовані. Навколо зібрався натовп, який у більшості підтримував невідомих бойовиків. Але були ті, хто не боялися питати в бойовиків про те, хто вони та звідки.

«Ми розуміли, що, скоріше за все, ці люди хочуть захопити владу в місті. Ми не розуміли, наскільки довго це буде продовжуватися, і просто спостерігали за цим цирком. На той момент не було ні міліції, ні силових структур. Тому ці люди безперешкодно захопили відділ міліції та СБУ. А будівлю міської адміністрації трошки пізніше», — розповідає Дмитро.

Голова ВО «Свобода» міста Слов’янськ та військовослужбовець Сергій Лілеєв розповідає, що був на робочому місці, коли дізнався, що біля будівлі міліції щось відбувається. Після роботи він поїхав туди, щоби побачити все на власні очі. Проходячи повз будівлі СБУ, Сергій побачив двох чоловіків у військовій формі з балаклавами та зброєю. Сергій сфотографував їх та виклав фото в соціальні мережі. Тоді ця світлина стала популярною серед користувачів.

«Я не розумів, наскільки серйозна ситуація. За декілька днів до цього мені телефонував В’ячеслав Пономарьов, який 12 квітня сам проголосив себе мером Словʼянська, і намагався домовитися про зустріч, розповідав свої погляди на майбутнє, намагався зʼясувати стосунки, щоб у майбутньому в нас із ним не було якихось суперечок. Але на той момент я взагалі не розумів, що це за людина. Він був не настільки активним до цього, щоб я знав, хто мені телефонує. Взагалі, уся ця історія мала закінчитися одразу. Це не нормально, що на той момент у нас було все так погано із силовими структурами. Це була просто здача міста, області та країни», — ділиться Сергій Лілеєв.

За спогадами Сергія, 16 квітня українська військова техніка була захоплена проросійськими бойовиками, які пізніше на БМД (вже з російськими прапорами) рушили до міськради Словʼянська. Щоправда, Міністерство оборони України захоплення техніки в той день спростовувало.

Журналістка сайту міста Словʼянська «6262» Вікторія Повержук на той момент навчалася в Донбаській державній машинобудівній академії. 12 квітня 2014 року в неї був вихідний. Їй подзвонила мама, яка працювала в магазині навпроти будівлі СБУ, та повідомила, що до Служби безпеки України зайшли люди у військовій формі без шевронів та будь-яких розпізнавальних знаків.

«Мама підійшла до них та спитала, хто вони та що відбувається. У відповідь почула: “А ми прийшли вас звільняти”. Чоловік говорив із сильним російським акцентом, який було одразу помітно.

Було незрозуміло: від кого нас звільняють? Навіщо? І потім події розгорталися дуже стрімко. Буквально на очах мами захопили будівлю СБУ, а потім неподалік і відділок міліції», — пригадує Вікторія Повержук.

Вікторія розуміла, що відбувається процес захоплення влади. Того ж дня в Слов’янську з’явилися блокпости російських бойовиків. Вони намагалися повністю взяти ситуацію в місті під свій контроль. Коли українська влада оголосила про початок Антитерористичної операції, Вікторія сподівалася, що все дуже швидко закінчиться у їхньому місті. Але терористи тримали Слов’янськ під контролем до 5 липня 2014 року, допоки місто не звільнили Збройні сили України.

Дмитро Торець каже, що вже 12 квітня розумів, що це була заздалегідь спланована ситуація. Дії проросійських бойовиків були злагоджені та організовані. Вони точно знали, куди йти, що робити та де стояти.

«Це неможливо, щоб люди спонтанно все це влаштували. Вони мали зброю та чітке завдання. До того ж, як я казав, це були достатньо маргінальні особистості, вони просто не могли самостійно так організовуватися, влаштовувати патрулювання та контролювати ключові точки в місті. Ними точно хтось керував. Було видно, що це керувалося», — каже Дмитро.

14 квітня 2014 року стало відомо, що СБУ перехопила розмову проросійських бойовиків зі Слов'янська з їхнім російським керівництвом.

«Документально підтверджені матеріали Служби безпеки України свідчать про те, що в східній частині України відбувається широкомасштабна військова агресія Російської Федерації, яка здійснюється силами розвідувально-диверсійних груп ГРУ генштабу збройних сил РФ», — повідомляли тоді в СБУ.

Групи проросійських військових, як повідомляла Служба безпеки, використовувала важке озброєння та захоплювала правоохоронні та державні органи з метою тероризування місцевого населення, зриву перемовин та знищення українських правоохоронців.

Пізніше автори euromaidanpress.com змогли ідентифікувати багатьох учасників захоплення Словʼянська та Краматорська. Серед них — мешканці росії, «російські козаки», а також «зелені чоловічки» з Криму. Про це вони розповідали самі. Наприклад, один із «зелених чоловічків» у 2014 році розповідав журналістам, що вони «і є ті самі “зелені чоловічки”, яких нещодавно всі бачили по телевізору в Криму». На запитання про національність чоловіки відповіли, що вони українці. Однак прибули до міста в камуфляжі на військових вантажівках без номерів.

26 квітня 2014 року Ігор Гіркін дав інтервʼю журналістам, у якому підтвердив, що його група прийшла з Криму, і що в її складі є росіяни.

Російська пропаганда підтримувала легенду про «прибічників федералізації»

Не всі тоді розуміли, що захоплення будівель силових структур та місцевої влади організувала росія. Дехто вважав, що це все-таки місцеві жителі, які виступають за надання незалежності Донецькій області. Цю легенду активно підтримувала тодішня російська пропаганда. У новинах рф писали про те, що це були українці, які виступають за федералізацію України (сторонники мирной федерализации — рос.).

Так формувалася картинка, що українці виступають за незалежність Донецької області, а українська влада наче як намагається подавити їхнє волевиявлення. Таким чином рф намагалася сформувати викривлене уявлення про Україну та підірвати її авторитет для міжнародної спільноти, внутрішньоросійської аудиторії та для самих українців.

До того ж російські пропагандисти чи не в кожній новині згадували про так званий «переворот влади», який стався в Україні після втечі експрезидента Віктора Януковича. Раніше Східний Варіант уже пояснював, чому зміна влади у 2014 році в Україні мала цілком законний характер.

Зараз уже цілком зрозуміло, що відбувалося у 2014 році. Скориставшись моментом політичної кризи в Україні через втечу Віктора Януковича, росія розпочала неприховану збройну військову агресію проти України. Спочатку невідомі «зелені чоловічки» окупували Крим, а потім намагалися провернути такий сценарій у на сході та півдні України. Після початку Антитерористичної операції Збройним силам України вдалося звільнити ряд населених пунктів на Донеччині та Луганщині від проросійських терористичних угрупувань «днр» та «лнр».

Єдиною винною стороною в російсько-українській війні є російська федерація. Саме її спецслужби та бойовики розпочали збройну агресію проти України у 2014 році. Зараз, в умовах повномасштабної війни з росією, українцям треба пам’ятати, хто справжній ворог, щоб обʼєднувати всі сили заради його подолання.

Джерело