Загинули в один день на різних напрямках: у Краматорську попрощалися з двома військовими

Кирило Тищенко загинув під Волновахою, а Віктор Кононенко - під Бахмутом

У Краматорську на Алеї слави в один день поховали двох військових, які загинули на війні в один день, але на різних напрямках фронту - Віктора Кононенка і Кирила Тищенка. 

36-річний Кирило народився і виріс у Краматорську, навчався у торговому технікумі, де опанував професію кухаря, працював автослюсарем. Коли почалася велика війна, дружина і донька Кирила виїхали в евакуацію до Чехії.

"Півтора року він їх не бачив, дуже хотів побачити свою маленьку доньку [цього року вона пішла до першого класу], і поїхав до Ужгорода поїздом, вони мали там зустрітись. Тільки до Ужгорода приїхав, встав з поїзда, у нього перевірили документи, після чого забрали до воєнкомату, він пройшов комісію і його мобілізували, а звідти направили до частини, яка знаходиться біля Рівного", - розповідає брат Кирила Тищенка Богдан, який сам вже шість років служить в армії.

Після навчального центру Кирило у складі свого підрозділу спочатку був на Запорізькому напрямку, а потім - на Волноваському, біля села Рівнопілля. Там він і загинув 7 лютого цього року - коли одна рота змінювала на позицію іншу, росіяни атакували безпілотниками, Кирило Тищенко отримав осколкове поранення у шию. 

"Дуже він хотів побачити доньку, але так і не побачив", - з сумом каже брат загиблого воїна.

Поховання Кирила Тищенка. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

49-річний Віктор Кононенко загинув того ж дня, але біля селища Іванівське на Бахмутському напрямку. Якщо попрощатися з Кирилом прийшли багато родичів, друзів і знайомих, приїхала дружина, то у Віктора нікого з рідних не було - батьки, старший брат померли, дружини і дітей він не мав. Провести Кононенка в останню путь прийшли його сусіди, які дізналися про загибель військового з публікацій в медіа. 

"Вітя навчався в [Краматорській українській] гімназії, потім в коледжі на електрика, працював на НКМЗ, був відкритим, відповідальним, добрим…", - розповідає про Віктора його сусідка Оксана. 

На похоронах також був командир роти, в якій служив краматорець - він з повагою відгукувався про свого старшого за віком підлеглого, якого під час прощальної промови називав Віктор Валентинович: 

"Він виконував свій військовий обовʼязок до останнього, поки ворожий осколок не зупинив його під Бахмутом, селище Іванівське. На жаль, війна забирає найкращих серед нас. Він загинув як герой. Вічна слава героям".

Поховання Віктора Кононенка. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі