«Я побачила скільки в місті Краматорськ, дійсно, патріотів, але, нажаль, я побачила і скільки в місті «ждунів руського миру»,-Ганна Ощєпкова

Підприємиця з Краматорська розповіла трохи про себе та проте, як вдалося евакуювати власний бізнес з Краматорська.

Редакція «Новини Краматорська» продовжує знайомити своїх читачів з цікавими людьми нашого міста, які не дивлячись на військову агресію рф не склали руки та продовжують свою справу. При цьому, продовжують допомагати людям. Сьогодні не буде довгої «підводки» до статті, бо людина в нашій з нею бесіді розповіла й так багато цікавого про себе та свою справу.

Каким родом деятельности Вы занимались в Краматорске? Вы учредитель, основатель, автор магазина в Краматорске «Планета Знаний». Что это за магазин и какие виды товаров там можно было приобрести?

За освітою я економіст і до 2019 року я працювала у крупних фінансових  установах та промислових підприємствах. Начальником Краматорського відділення ПАТ «Кредитпромбанк», заступником керуючого Донбаської філії ПАТ «Кредитпромбанк», регіональним директором та пізніше керуючим Східної філії ПТ «Донкредит». 

Але паралельно у серпні 2014 році я разом з колегою Іриною Москалець відкрили Сімейний Центр «Планета Знань». Перший Центр був у Старому місті. Йшла війна, дітей вивозили з міста, але ми робили ремонт, купували обладнання, набирали персонал і планували відкриття.  Згодом справа виросла до 4-х філій та дитячого садочка, де навчались майже 500 дітей. «Планета Знань» стала мультипроектом,  де 26 освітніх курсів надавались дітям від 1 року, підліткам та дорослим. У 2021 році був відкритий приватний дитячий садок на 25 дітей. В березні 2022року планувалось відкриття ще одного садка на 60 дітей.

У 2019 році ми з Іриною відкрили «Кав’ярню на Тріумфальній» . Це був заклад у стилі Львівських кав’ярень, який пропонував відвідувачам каву, чай та десерти власного виробництва.  За 3 місяця після відкриття Кав’ярні в державі був об’явлений локдаун, ще півроку ми тримались, намагались розширити продуктову лінійку, ввести в меню нові страви, з якими ми могли б працювати на доставку та виніс, але нам не хватило часу та досвіду і кав’ярню ми вимушені були закрити.

З 2015 року ми  з чоловіком  створили виробництво посібників та дитячих меблів з деревини, спочатку для своїх центрів , яке потім  переросло в окремий бізнес. Так з’явився магазин «Планета Знань». Реалізовували свою продукцію через інтернет, є магазин на сайті та в соціальних мережах. Основними покупцями були колеги-керівники інших дитячих центрів та садочків, реабілітаційні центри, бо наша продукція то не звичайні іграшки, а розвиваючі посібники. Зараз в прайсі вже більш 200 найменувань посібників, іграшок та меблі для дитячих садків власної розробки.

В 2020 році ми з компаньйоном відкрили магазин Суши WOK, по франшизі , спочатку в Краматорську, за пів-року і в Слов’янську.

У 2019році в моєму житті з’явилася політика. На місцевих виборах я балотувалась у депутати місцевої Ради від партії Європейська Солідарність. Була 5 номером по партійному списку. Трохи голосів нам не вистачило, тому депутатом мене не обрали , але зараз я є членом Виконкому у Краматорську.

Что сейчас с магазином «Планета Знаний» в Краматорске и с СУШИ WOK в Краматорске и Славянске? Не пострадали ли в результате активных боевых действий?

Магазини Суши WOK зараз не працюють. В квітні персонал виїхав, були глобальні проблеми з постачанням продуктів для азіатської кухні тому Магазини законсервували, обладнання вивезли в безпечне місце. Бо побоюємся того що приміщення можуть бути пошкоджені під час бойових дій.  Будівля Чудо-Маркету в Слов’янську де був розташований наш магазин , в липні вже потерпала від обстрілів. 

Как удается находить время на все это?

Робота у банківській сфері привчила мене працювати 24/7. Але якщо серйозно, то в мене величезна підтримка чоловіка, сім’ї.  Я їм безмежно вдячна. Чоловік і діти підтримують всі мої ідеї. Чоловік зазвичай каже «проте з тобою не скучно».

Мне известно, что Вы занимались в городе реализацией социальных проектов. Что это были за проекты? Как удавалось привлечь к ним финансирование?

Окрім бізнесу, я займалась громадською та волонтерською діяльністю. У 2014 році була однією з організаторок пункту допомоги переселенцям у Краматорську.

Регулярно, декілька разів на рік,  в СЦ «Планета знань» разом з групою у Facebook Краматорск.Помощь детям Донбасса проводились благодійні акції та свята для дітей-переселенців, дітей з малозабезпечених сімей та дітей з інвалідністю. Допомогу, подарунки та солодощі для цих заходів ми збирали разом з нашими клієнтами, партнерами та друзями Центру. 

З початком карантину через поширення COVID-19 разом з Оленою Зоц організували та запустили у соціальних мережах групу Рынки Краматорска Здесь , яка допомогла місцевому бізнесу вижити у період кризи та знайти покупців онлайн. За перші 2 місяця локдауну  група зросла до 30 тисяч підписників і стала найпопулярнішим майданчиком для он-лайн торгівлі у місті. Багато продавців, які взагалі не мали досвіду торгівлі в соціальних мережах, змогли переорієнтуватися і завдяки цьому продовжити працювати і відповідно вижити.
 
Вы прислушались к рекомендациям областной и городской администрациям и эвакуировались из города? В какой момент решили для себя выезжать? Какой город выбрали для себя?

З початку війни весь наш бізнес перестав працювати.  Ми з чоловіком стали волонтерами: допомагали ЗСУ, з доставками гуманітарних вантажів для населення, допомагали з евакуацією населення по Україні, до Німеччини, Франції).

Час наче зупинився. Ми відправили в евакуацію дітей, самі залишались в місті, вирішили що місту потрібна наша допомога і тому їхати з міста ми не планували взагалі. Життя завмерло, кожен день - «день бабака», «розвантажили вагон – день пройшов».

В середині квітня, після об’явлення масової евакуації, ми таки прийняли рішення їхати сім’єю на Західну Україну.

Колега, керівник дитячого центра в Коломиї, запропонувала допомогу з житлом, і тому вибір склався сам по собі. Але навіть після поселення у Коломиї ми не розуміли свої подальші дії: що, коли і нащо робити. Сиділи і чекали повернення додому.

І тільки у травні прийшло розуміння, що війна затягується,  чекати більше просто не можна, всі можливі фінансові ресурси вичерпані. В зв’язку з тим , що великі суми грошей були вкладені в розширення бізнесу, ми лишились з великими боргами і нам потрібно починати шукати можливості заробляти на життя та віддавати борги.

Ми зрозуміли , що починати все спочатку складно, але можливо. І я знову , як завжди, відчуваю підтримку своєї сім’ї.

На новом месте удалось что-то реализовать? С какими, может быть, трудностями пришлось столкнутся?

В середині травня, було прийнято рішення спробувати вивезти обладнання і розпочинати роботу. Ми поїхали додому , але плану дій в нас ще не було. Попередньо для себе вирішили, що будемо наймати вантажний автомобіль , вивозити до Дніпра те, що можна буде відправити перевізником. Але дорогою я згадала про державну програму релокації бізнесу, залишила заявку і отримала пропозицію надати для евакуації нашого майна вантажний вагон зі станції Покровськ. 

Таким чином нам вдалося вивезти обладнання дитячого садка, верстати виробництва посібників та деяке обладнання магазинів Суші.

Поки вагон їхав до Коломиї, ми з колегою Михайлецькою Наталкою разом орендували приміщення і за допомогою евакуйованого обладнання , відкрили Приватний дитячий Садок «Радість».

Виробництво посібників та меблів теж розмістили та запустили в орендованому виробничому приміщенні. Вже два великих закази на дитячі ліжка для садочків зроблені і відвантажені.

В такому невеликому місті , як Коломия, досить невелика ціна оренди приміщень, в порівнянні з Краматорськом. Немає проблем з персоналом, і для садочка і на виробництво швидко були найняті працівники. Частина працівників і частина дітей – ВПО, є навіть з Краматорська.  

Что для Вас Краматорск до 24 февраля и после?

Після початку війни я кардинально змінила своє ставлення до місцевої влади та деяких мешканців міста.

Я бачу з середини як спрацювала влада на чолі з мером, як оперативно і злагоджено вони підготували місто до самих непередбачуваних обставин. І хоча за час моєї роботи у складі Виконкому у нас були деякі розходження у поглядах, навіть конфліктні ситуації, то зараз я визнаю їх професіоналізм.

Я побачила скільки в місті, дійсно, патріотів, скільки людей згуртувалися з першого дня війни для організації допомоги мешканцям та військовим. Які потужні команди волонтерів працюють заради перемоги як в місті, так і за його межами в Україні та за кордоном.

Але, нажаль, я побачила і скільки в місті «ждунів руського миру». Деяких я знаю, нажаль, особисто. Це просто жах. 

Чтоб Вы сказали тем, кто по разным причинам эвакуироваться не хочет?

На своїх сторінках в соціальних мережах я постійно закликаю людей евакуюватися.

Боляче бачити як люди яких ми вивозили в квітні-травні з міста, розселяли, зараз повертаються додому, під обстріли, особисто сім’ї з дітьми. Я розумію , що від держави вони не отримують належну допомогу, що в них закінчуються кошти, що їх , можливо, виселяють з безкоштовного житла по різним причинам, але замість того щоб йти до влади шукати інше безкоштовне житло і допомогу, шукати роботу, облаштовуватись на новому місці, вони вибирають, найпростіший шлях, повертаються в небезпеку.

В соцмережах знають , що я допомагаю з евакуацією, і тому часто в особисті прилітають прохання про допомогу з евакуацією з «сірих зон» або взагалі з окупованих територій. Дуже боляче відповідати їм «нажаль, немає можливості». Особливо коли просять допомогти пораненим або новонародженим дітям. Гірко, але змоги немає.

Коли починається найстрашніше люди благають допомогти, тоді військові, поліція, волонтери лізуть в пекло, гинуть, попадають в полон …… а їх теж хтось чекає вдома.    

Люди не хочуть розуміти що війна завтра не скінчиться, що треба шукати роботу та житло в більш спокійних областях.

Я закликаю колег-підприємців, поки є ще можливість , є державна програма релокації бізнесу та підтримки підприємців, евакуюйте обладнання, створюйте нові робочі місця. Розглядайте це як можливість масштабування бізнесу.  Після війни, якщо буде можливість повернутися і відновити роботу в рідному місті ви будете мати вже декілька філій.

Не можу не похвастатись

Цим же вагоном ми евакуювали колекцію Етнофундації Рід. Зараз вона з нами в Коломиї. Є домовленість зробити експозицію в місцевому Історичному музеї. В планах відкриття виставки в серпні.  Бо Слобожанська вишивка дуже сильно відрізняється від карпатської. А аналогів наявній підборці хатніх ікон, я не бачила в нашому місті.

Колекцію збирала вчителька української мови та літератури ЗОШ 11 Проселкова Оксана. Вона зараз в евакуації Польщі, а колекція лишилась в Краматорську.

У березні ми вивезли її з бібліотеки де вона експонувалася, і сховали в приватному секторі , ну а потів нам випала нагода вивезти її  в більш безпечне місце в Коломию.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі