Сьогодні в Україні день Гідності та Свободи, - жителі Краматорська розповідають, як усе починалося у нашому місті

Сьогодні в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Події Революції Гідності не оминули й Краматорськ.

Кілька з тих, хто серед перших вийшли під гаслами ЄвроМайдану у нашому місті, поділилися своїми спогадами про ті події з Kramatorsk Post. Ці мітинги називали спочатку КрамЄвроМайдан, а потім і просто - КрамМайдан.

"Нас називали фашистами та звинувачували у закликах до громадянської війни"

Володимир Ржавський, політичний діяч та бізнесмен, зараз у лавах ЗСУ.

- ЄвроМайдан в Краматорську починався з пікету трьох людей: це був я ,Світлана Рудь і Володимир Подибайло. Тоді ще мало хто вірив, що це переросте в такий великий рух. А місцева влада взагалі посміхаючись проходила повз пам'ятник Тарасу Шевченку, біля якого ми майже одразу почали збиратися.

Потім людей побільшало.

Тієї осені у Харкові відбулися збори представників Євромайданів міст в Харкові, про це теж варто згадати, бо це нам допомогло. І були люди з нашого міста, які їздили на ЕвроМайдан до Києва.

Напруження зростало. І вже взимку, у напочатку 2014 року, у нашому місці з’явилась листівки з фотографіями та адресами Рудь, Толстогузова і моїми, де було написано що ми несемо фашизм у Краматорськ.

Одне з видань Краматорська так розповідало про це:

"Вранці 21 лютого на щитах Міської рекламно-інформаційної служби з'явилися плакати, на яких були фотографії та домашні адреси двох депутатів міської ради Володимира Ржавського та Олександра Толстогузова, а також активістки краматорського Євромайдану Світлани Рудь. «Їх треба знати в обличчя! Вони закликають до громадянської війни…», – стверджують автори плаката".

Звичайно, що жодного авторства чи вихідних даних на тому плакаті не було. Цікаво, що Олександр Толстогузов розповідав тоді, що міліція затримала двох поклейників тих листівок, але їх за чиїмось "наполегливим дзвінком" відпустили.

Вирішили, що досить мовчати та вийшли на Майдан у Краматорську

Світлана Рудь, громадський діяч, правозахисник.

Наприкінці листопада 2013 року представники різних партій зібралися біля Меморіалу жертвам Голодомору у Краматорську. Світлана Рудь згадує:

- Там ми почали розмовляти про події, що відбувалися тоді у Києві. Власне ідея вийти з протестом проти непідписання Януковичем угоди про асоціацію з ЄС на тому місці й народилася. Вирішили не мовчати та виходити на площу в центрі Краматорська.

Серед перших на КрамЄвроМайдані були, за словами Світлани, переважно представники ВО "Свобода", УНП (Української народної партії) та "Батьківщини", а також прихильники цих політсил.

- Принаймні так було зпочатку. А перший мітинг у Краматорську відбувся, здається, 24 листопада. Перші зустрічі проходили безпосередньо на площі, а вже потім біля Шевченка.

Світлана Рудь пригадує, як напередодні очікуванного підписання Угоди про асоціацію з ЄС вона була на тренінгу для політичних партій у Харкові, де велися розмови про реформування України.

- Тоді ще всі були в очікуванні підписання. Звідти я привезла багато роздаткового матеріалу, флаєрів, в яких пояснювалися переваги вступу України до Євросоюзу. Ще взяла стрічки на плече - з прапорами України та ЄС.

Це все Світлана брала з собою на зустрічі КрамЄвроМайдану. Каже, що на четвертий рік Януковича при владі вже відчувалося напруження, тож йшлося не лише про євроінтеграцію.

- І ми, активісти, представники політсил, теж відчували, що владу Януковича ми вже не переоберемо, тобто що демократичних виборів з цією владою у нас більше не буде. А буде теж саме, що в росії та Білорусі, бо Янукович - нащадок російської політичної системи.

Пані Світлана згадує, що коли Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію, прийшло розуміння - цю владу Януковича мирно прибрати вже не вийде. Навіть відносно мирно, як під час Помаранчевої революції.

- Памятаю, як до нас підійшов представник міліції та запитав, що це за несанкціонований захід. Так вийшло, що повідомлення про мітинг чомусь не подали. Тож довелося взяти аркуш, ручку і буквально на спині одного з учасників мітингу написати та віддати міліціонеру.

На її думку, міліція тоді очікувала заворушень по країні, тож і було таке прискіпливе ставлення до того зібрання. Втім, більше питань на той раз не було.

- Повідомлення я подала від "Центру правових технологій", керівником якого тоді була. У повідомлені йшлося про те, що у нас почалися "безтермінові збори громада щодо непідписання угоди про євроінтеграцію України".

Кровопролиття на Майдані відбулося тому, вважає вона, що росія вже втрутилася в наші справи.

Готуючи цей матеріал, я звернувся до кількох людей, зокрема й тих, хто колись запросив на КрамМайдан мене. На жаль, деякі з них просто не захотіли на цю тему розмовляти, ба більше, сказали, що не думали, що так все вийде та взагалі розчаровані.

- Чи не дарма все було? - продовжує розповідь Світлана Рудь. - Однозначно недарма. Я думаю, якби тоді не відбувалася ця революція (Гідності), то вибори в Україні у 2014-му відбулися по тому ж самому сценарію, як у Білорусі у 2020-му - рік раніше, рік пізніше, але з Януковичем кровопролиття сталося б у будь-якому випадку.

На думку Світлани Рудь кровопролиття на Майдані відбулося тому, що росія вже втрутилася в наші справи. Без неї тодішні українські керівники не наважилися б убивати людей під час протестів.

- На той час росія уже керувала всім у нашій державі, - каже пані Світлана. - Але навіть досі у нас є залишки російського законодавства в Україні, наприклад, процедура місцевих виборів та багато чого іншого.

Як і багато хто вона вважає початком нинішньої війни, яка триває вже понад десять років, розстріли на Майдані у Києві.

- А щодо війни, пригадую, як ще у 2011 році я стояла з наметом політсили, в якій на той час була, і до нас підійшов старенький - на прізвище, можу помилятися, Мамонов. Виявилося, що він колишній упівець, йому вже тоді було 82 роки. І ще тоді він сказав: "Війна з росіянами, от побачиш, буде".

Три роки потому слова старого упівця на жаль справдилися.

- А що стосується КрамМайдану, то приємно, що туди почали приходити не тільки члени партій, люди переважно середнього та похилого віку, але й багато молоді.

Навесні 2014-го напруження почало зростати. На тодішній площі Леніна збирався антимайдан з купою немісцевих, яких було чути навіть по говору, тож кілька акцій КрамМайдану відбулися вже біля Літака.

- Біля Літака навіть краще - більше людей нас бачило, бо там активний рух, на ринок, з ринку, люди їздять, ходять.

Це місце стало у Краматорську знаковим, саме звідти відбувалися Ходи на різні національні свята та День вільних людей, що його у Краматорську відзначають 17 квітня.

Розчарувань нема, бо не було й "рожевих окулярів"

Сергій Борозенцев, адвокат; каже про себе, що він небайдужий, іноді активний громадянин України.

- Я був і на Майдані 2004 року, - згадує ще давніші події пан Сергій. - Тоді я ще не був причетний до жодної політичної організації. Просто взяв і поїхав. Але саме з Майдану 2004 року, тих виборів Президента, почалась моя громадська робота.

Звертаючись до подій Революції Гідності, згадує, як бачив серед друзів, знайомих і незнайомих велике бажання щось робити, допомогти Майдану:

- В атмосфері відчувалася тривога за майбутнє та як ніколи раніше, що Схід і Захід разом; Одна, Єдина, Соборна Україна. І це були не стільки гасла, скільки дух Майдану, це було в наших головах і душах, - каже він.

Ввечері 30 листопада 2013 року пан Сергій побачив по ТБ, що на Майдані побили студентів.

- Я розмістив у себе на сторінці у фейсбуці заклик їхати на Майдан. Уночі. Хто зі мною!? Троє відгукнулися. До обіду першого грудня ми вже були там. Брали участь у загальному мітингу. Потім на заклик прийшли до будівлі Київради. Вночі патрулювали периметр у районі Бесарабки, - пригадує пан Сергій. - А вніч на третє грудня повернулися до Краматорська.

А ще пам'ятає піднесення після виконання Гімну України опівночі на Майдані після молитви та як до них у намет, де жили учасники зі Сходу, часто заходили незнайомі та дякували їм, що вони такі є на Майдані.

Наступного разу Сергій Борозенцев був на Майдані 14-17 грудня. Разом з представниками Донецької ПО "Батьківщини" стояв в його охороні. Після цього у січні 2014 року двічі на своєму авто возив на Майдан "гуманітарку" (теплий одяг, сало, мед, протигази, будівельні каски).

- Які ми були наївні та рішучі. Все це ми збирали на нашому місцевому Майдані у Краматорську.

Пан Сергій розповідає, що розчарувань у нього, як у деяких, немає, бо не було й "рожевих окулярів".

- Нічого не було даремно. Є невдоволення собою, наберусь сміливості, узагальню: "ми" недопрацювали після Майдану. Думали - свою справу зробили. Бандостан Януковича подолано. Президент - патріот України. До Верховної Ради привели політичні сіли, яку були на Майдані.

Але не так сталося, як гадалося, вважає він.

- А ось те, що нашим "заспокоєнням" скористались дуже своєкорисні "патріоти" - це факт і наша, громадянського суспільства, провина. Але це вже для мемуарів. Хтось, мабуть, їх вже пише.

Джерело

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі