Анастасія Раус – краматорчанка, яка з 2020 року присвячує себе творчості. Зараз вона навчається мистецтву у Франції, де має змогу транслювати українські цінності. Жінка братиме участь у благодійних виставках Парижу та допомагає армії, організовуючи грошові збори.
Про спогади з Краматорська, історію створення портретів полеглих воїнів, ідею серії картин “The man who sold the world” та майбутні плани на розвиток своєї справи у Франції Анастасія розповіла виданню ТРИБУН.
Життя в Краматорську та навчання у Франції
Анастасія прожила в Донецькій області все своє дитинство. Спочатку мешкала в селищі Іванівка, а потім переїхала до Краматорська.
“Коли мені було 10 років, ми переїхали в центр міста, тобто наша квартира знаходилася біля самого Палацу Культури. Все моє дитинство пройшло на центральній площі, з якої щовечора було видно красиві заходи сонця. Також я з друзями дуже багато часу проводила, граючись у дворах. Краматорськ для мене – дуже динамічне місто, яке має свій настрій”, – каже донеччанка.
Часи до першої окупації росіянами Краматорська у 2014 році, за словами Анастасії, були найкращими:
Це було класне місто. Ми багато розважалися, ходили по нічним клубам та кав’ярням. А після окупації, коли його вже звільнили, був дуже складний період, багато хто виїхав з міста. Але Краматорськ з часом відновлювався. До 2022 року він розквітнув: все працювало, площу перебудували, пам’ятник Леніну знесли… також дуже часто до нас приїздив український гурт “Океан Ельзи”
З повномасштабним вторгенням у 2022 році місто кардинально змінилося. За словами краматорчанки, воно стало майже спорожніло.
“Майже всі поїхали. Позабивали фанерою вікна та поїхали. Я нещодавно була у центрі міста, бачили багато людей, машин, – зокрема це військові. Складалося відчуття, що Краматорськ живе. Але вже о 9 годині вечора можна помітити, що в квартирах у людей не горить світло, мало людей залишилося в місті”, – розповідає Анастасія.
В Краматорську дівчина закінчила школу, а пізніше вступила до університету образотворчих мистецтв у Франції “École des Beaux-Arts”, аби професійно навчатися мистецтву. Цього літа дівчина завершила вже другий курс французького навчального закладу.
“Зараз я живу в місті Тулуза, у Франції. Тут ходжу на денне навчання, слухаю лекції, відвідує ательє, працюю”.
Портрети полеглих захисників
У серпні цього року Анастасія створила портрети полеглих військових на дерев'яних щитах , що закривають вікна Палацу Культури міста Краматорська. На них зображені захисники Євгеній Брах “Малі”, Ірина Цибух “Чека”, Назар Гринцевич “Грінка”, Дмитро Коцюбайло “Да Вінчі”, Андрій Плитус “Леміш”, Жарков Михайло “Мішаня” та Артеменко Станіслав “Восток”.
“Вирішила створити ці портрети саме на Палаці Культури. Там були вікна потрібного розміру та рівні фанери. Спочатку я взагалі планувала зробити це на своєму рідному будинку, який знаходився неподалік від Центральної площі, але там була не та атмосфера і фанери були поганої якості”, – каже мисткиня.
Ідея намалювати портрети виникла у Анастасії, коли вона дізналася про загибель Назарія Гринцевича з позивним “Грінка”. Ця новина дуже вразила дівчину.
“Я його не знала. Нікого з тих, кого малювала, не знала особисто. Але їхні вчинки – найвищий рівень героїзму. Хотіла створити нагадування людям про цих людей і таким чином висловити свою подяку захисникам.
В цій роботі є багато сенсів. Найголовніше для мене: вже зараз люди мають замислюватися над тим, як ми шануватимемо воїнів, що треба пам'ятати про них. Символічним є й те, що коли війна закінчиться і люди повернуться додому, вони будуть позбуватися цих фанер. А на них - портрети людей, які боролися за нашу перемогу. Тож це має наштовхнути їх на думку, – чи шанувати воїнів, чи віднести цю пам’ятку на смітник”, – стверджує Анастасія.
Під час роботи над портретами не обійшлося без пригод.
“Я бачила, що в місті мало людей, тож подумала, що і в Палаці Культури теж нікого немає. Але все ж таки там були працівники, які були проти того, щоб щось там розмальовувати. Вони прийшли та почали мене дуже сварити за те, що я ніби пошкодила пам’ятку архітектури. Звісно, я їм пояснила, що це фанери, і саму будівлю я не чіпала.
Отже в результаті я пішла додому і розуміла, що не зможу продовжувати там працювати. Але в мене з’явився план. Я вирішила прийти туди о 5-й ранку та ще помалювати, доки не почнеться робочий день. О 8-й годині біля мене вже зібрався натовп – перехожим сподобалися ці портрети. І зараз це поширилось Інстаграмом, що каже мені про те, що малюнки відгукнулися людям”, – розповідає художниця.
Картини серії “the man who sold the world”
За словами мисткині, ці картини – народні повстання в Україні у 2013-2014 роках, потім у Білорусі у 2020 році.
“Мені хотілося відтворити антиутопічний кошмар за допомогою монологу Курта Кобейна, а описані події відбуваються у зворотному порядку. Прагнула зобразити щось розпливчасте, щось, що не має однієї форми. «Мікс» конкретного та неконкретного. Це розмірковування на тему того, як ці політики впливають на життя людей. Також там зображується й протистояння самого народу”, – каже Анастасія.
Волонтерство
На особистій сторінці дівчини в Інстаграм присутньо багато зборів, до яких вона долучається та закликає небайдужих підтримати її ініціативу.
“В мене невелика аудиторія, тож є складнощі з закриттям зборів. Іноді доводиться писати в особисті повідомлення підписникам, щоб вони долучилися до збору. І якщо порівнювати мій перший збір і сьогоднішній, то раніше люди донатили більш активно, ніж зараз. Збираю невеликі кошти, але мало-помалу збирається необхідні сума”, – каже дівчина.
Також мисткиня планує взяти участь у благодійному аукціоні, який проходитиме в Парижі. Кошти з цього заходу будуть спрямовані на будівництво сховища в краматорській дитячий лікарні.
“Організатором цього заходу є французький архітектор, який часто приїздить до Краматорська у благодійних цілях. І ось вже у вересні буде організовано цей захід, і я маю до того часу надіслати свої роботи, тож сподіваюсь, що зможу долучитися, бо відчуваю потребу в тому, щоб допомагати Україні, розповідати про неї за кордоном та про події, що у нас відбуваються. Це моя персональна мета”.