Я Вас дуже прошу допомогти.

Доброго дня!

  Я дізнався з інтернету про Вашу організацію національного руху за справедливість.

  Дуже прошу допомогти мені в надто складних обставинах, де поліція, прокуратура, юстиція, деякі судді …, упереджені суддею Апеляційного суду Донецької області, роблять все можливе, щоб її родич Деркаченко С.Л. не тільки не поніс покарання за скоєні проти мене злочини, а й надалі безкарно знущався з мене та моєї сім′ї.

  Я ж змушений вже майже 11 років, постійно терпіти фізичну та нервову біль від завданих злочином травм та терпіти упереджену бездіяльність правоохоронних органів держави та самого злочинця, який безкарно завдає мені все більшого болю.

  Ви маєте допомогти мені, адже Ви маєте можливість встановити справедливість і законність.

  Я, Ше....ко Павло Павлович, проживаючий за адресом: вул. Ча......ка, 14,

 м. Краматорськ, Донецька область, 84307, мобільний номер 09...........68,  інвалід в результаті злочину.

  Так від тяжких травм в результаті ДТП 22.05.2007 року я і моя сім′я пережили досить великі страждання:

Від спричинених тяжких тілесних ушкоджень я лежав на дорозі повністю паралізований стікаючий кров′ю, а винний втік з місця пригоди. В срочному порядку я був доставлений в шокову палату. Так тиждень я паралізований пролежав у Краматорській лікарні майже нерухомий, з катетером, оскільки тазові органи не працювали, вінфлоном, через який безкінечно капали та давали уколи. Жінка була вимушена взяти відпустку та постійно цілодобово доглядала мене, а дочка – школярка зосталася на догляді родичів.

  Через тиждень мене перенесли на простирадлі в саневакуатор, на якому я був доправлений в відділення вертибрології Донецького НДІТО. Пролежав я там досить довгий час задницею на резиновому крузі з катетером для відводу мочі, вінфлони вже мало допомагали, адже через велику кількість ліків та тривалий час, вени поховалися і постійно шукали все нові місця. Через кожні 3 дні клізьма . Через кожні 4 години розвертали як рослину. Зробили одну операцію на шийних хребцях (вилучили осколки з хребців, і вставили туди кісточку з мого таза та закріпили металевою пластиною і 4 шурупами. Другу операцію робили ревізійну цю ж саму, адже рана гноїлася. Коли я пішов на поправку, мені дозволили пробувати сидіти, але тільки реабілітолог садив мене, я зразу ж втрачав свідомість. Так продовжувалось досить довго поки все ж таки я зміг сидіти і навіть стояти із сторонньою допомогою. Без піклування жінки, яка цілодобово піклувалася за мене, я б просто не вижив. В третій реабілітаційній лікарні я учився ходити.

  Винний в ДТП (визнано винним трьома вироками судів та підтверджено ухвалами) жодного разу не відвідав мене в лікарні та не допоміг, повністю впевнений в своїй безкарності.

  Слідчі органи незаконно та просто аморально, роками не порушували кримінальну справу по цьому ДТП з тяжкими тілесними ушкодженнями небезпечними для життя. Я був вимушений досить часто відвідувати міліцію та просити відкрити кримінальну справу, оскільки винний в ДТП відмовився відшкодувати навіть кошти витрачені на лікування. При цьому я відвідував міліцію в воротнику Шанца, в якому був вимушений ходити тривалий час після операції на шийних хребцях та з сторонньою допомогою, оскільки сам ледве міг ходити. Слідчі ж просто знущалися, всіляко захищаючи винуватця ДТП та причиняючи мені все більше страждань.

 Потім замість медичної реабілітації, роками судова тяганина, аж поки 27 вересня 2012 року після касаційного розгляду в ВССУ , вирок Апеляційного суду Донецької області від 08.06.2012 року, який повністю підтвердив злочин проти мене, вступив в законну силу.

  Тепер вже 6-ий рік, повністю забезпечені арештованим майном судові рішення залишаються не виконаними. Мої постійні, багаторазові клопотання, скарги, звернення до всіх в Україні органів державної влади не дали належного результату. Органи ДВС, юстиції, поліції, прокуратури на всіх їх інстанціях свої законні обов′язки не виконали, а суддя, яка видала виконавчій лист та мала б здійснювати контроль за його виконанням мені сказала: «будеш пороги оббивати, головою битися об стіну, а рішення суду виконане не буде» і робила для цього все можливе.

  Оскільки засуджений був звільнений від відбування призначеного основного покарання в виді 4 років позбавлення волі за ст. 75 КК України, він умисно, маючи цілком реальну можливість виконати судові рішення, їх не виконує, всіляко перешкоджає, ускладнює та унеможливлює їх виконання. Тепер я змушений захищати свої права стягувача в виконавчому провадженні, яке безпідставно не виконане та через інфляцію зведено нанівець.

  Ще більш аморальними, цинічними та зухвалими діями є вчинки злочинця - боржника, які він вчиняє проти мене та моєї сім′ї, змушуючи мене відмовитися від захисту моїх прав. Так він переслідував мене і завдав мені кілька ударів, а також неодноразово приходив до дому моєї сім′ї  та морально тиснув, а одного разу з великою люттю пошкодив майно.

  Ця шкода є незначною з погляду на матеріальні та фізичні ушкодження, але ж моральні страждання занадто великі, адже я не просто людина, а інвалід та ще й саме з вини цього злочинця – боржника і він достеменно знає, що я не можу себе захистити.

  Це не якби який цинізм та аморальність, а вчинений ним в самій високій степені, яку я ледь зміг витримати, переносячи надто великі емоційні страждання. Психічно це надто важко витримати. Не вкладається навіть в голові, як це так завдати таких великих страждань, а потім просто добивати далі. Це повне безправ′я людини, яка упереджено не захищена державними органами.

  Державні органи влади не захистили мене і мою сім′ю, кримінальне провадження порушене за ст. 296 ч.1 КК України з третього разу змогли закрити через неможливість знайти свідків, з чим погодилися і вищі суди.

  Так, він і надалі може вчиняти все що захоче, а я і моя сім′я маю терпіти і жити з постійною тривогою. Наприклад, нещодавно на судовому засіданні він сказав, що мені скоро помирати, а моя сім′я буде йому платити.

  Отже, після великих фізичних і нервових страждань, спричинених злочином в 2007 році, від якого залишився назавжди інвалідом, я вимушений терпіти великі страждання, завдані цим же злочинцем та бездіяльністю всіх інстанцій органів державної влади.  На сотні моїх звернень та скарг я отримував лише відписки.

  На даний час четвертий рік упереджено проводилося досудове слідство по умисному невиконанні судових рішень. Троє слідчих намагалися закрити кримінальне провадження, але їх постанови скасував суд.

Четвертий слідчий з погодженням начальника слідства носив підозру в прокуратуру, а та упереджено відмовляла, незважаючи на безліч доказів та велику кількість свідків злочину. Наскільки злісного злочину за цією ст. 382 ч.1 КК України немає навіть в судовій практиці, адже за набагато менші докази було винесено судами обвинувальні вироки, про що свідчить ЄДРСР. Наразі прокурор  м. Краматорська та процесуальний керівник погодилися з тим, що справу можна передавати в суд. Знову я вимушений вірити, адже іншого просто немає. КПК не передбачає оскарження бездіяльності органів досудового слідства, яка полягає в умисному неповідомленні особі про підозру, які б не були великими докази.

  Крім того, я вимушений відбиватися від багатьох позовів та надуманих кримінальних справ та багато іншого, що робить моє життя нестерпним.

  Мені вже скоро 53 роки. Скільки ще я зможу витримати такого, я не знаю. Переживаю за сім′ю, адже ця нелюдь не буде давати жити і їм.

  Я Вас дуже прошу допомогти.

От редакции: если кто-то знает, как помочь человеку с инвалидностью, позвоните  руководителю организации "Журналисты против коррупции" 050 348 1474 (Александр Толстогузов) для выработки и обсуждения совместных действий.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі