У чому полягають недоліки бронетехніки, що передається Україні

Перше, що треба розуміти, що Leopard 1A5 - це точно не game changer, і він не має жодного відношення до Leopard 2. Бо Leopard 1 розроблений у 50-х та потрапив до Бундесверу у 1965 році. А його версія A5 - це вже 1987 рік з нарощеним захистом, стабілізатором озброєння, тепловізором та оновленою системою управління вогнем EMES 18, яка є спрощеною версією системи Leopard 2A4.

Leopard 1A5

Й доволі часто, коли мова йде про Leopard 1, то перше, що згадують з очевидних мінусів, це 105-мм гармата Royal Ordnance L7A3. Але справа в тому, що її бронепробиття в цілому відповідає можливостям 125-мм гармати радянських машин із БОПС "Манго" - 450-500 мм на дистанції 2 км. Але 105-мм калібру об'єктивно має меншу уражаючу потужність осколково-фугасних боєприпасів, виключно через геометричні розміри.

Але навіть і це не є критичним, бо головним недоліком Leopard 1 з яким боролись протягом усіх модернізацій є його слабка броня. А саме міцність броні була концептуально закладена у машину під час її створення, бо у тактико-технічному завданні зазначалось створити танк вагою до 30 тонн. Для розуміння Т-34-85 важив 32 тони. Й тому якось дорікати Porsche, а саме проект групи розробників під його головуванням обіграв інші пропозиції, важко. Хоча у 30 тонн розробники вписатися все одно не змогли й оригінальна машина важила 40 тонн.

Leopard 1 під час урочистої передачі до Бундесверу першої машини

Базова броня Leopard 1 - це максимальна товщина у 7 см та мінімальна 0,8 см у верхній полусфері. Також треба зазначити, що такий рівень бронювання тоді вважався у Європі в цілому достатнім, бо тоді панувала думка, що якою б товстою не була б броня, вона все одно буде пробита. І досвід Другої Світової війни, коли високозахищені Tiger та Panther програли значно легшим Т-34 та Sherman, в цілому був сприйнятий саме таким чином. Й окрім Leopard 1 за цією ж концепцією був створений французький AMX-30.

Завдяки модернізаціям захист машини дещо виріс за рахунок додаткових екранів із рознесеним бронюванням. Але єдиний реальний "апргрейд" захисту машини показала лише Канада на "афганських" Leopard 1C2 з активним використанням комбінованих композитних NERA-елементів, у вигляді комплекту MEXAS-M від німецької компанії IBD Deisenroth Engineering. Результат бойового використання цих машин в Афганістані, тобто конфлікті малої інтенсивності, виявився доволі красномовним: якщо не дати "супровід" для боротьби з піхотою та мінами противника, можуть бути вкрай неочікувані втрати.

Тобто використання Leopard 1 у реальному загальновійськовому бою буде виходити саме з цієї специфіки машини. З іншого боку, коли у рашистів почали з'являтися на озброєнні спочатку Т-62, а потім й Т-55 з Т-54, навіть в Україні активно почала панувала думка, що "це танк, їздить-стріляє".

Але у будь-якому випадку, заздалегідь не варто формувати надвисокі очікувати від Leopard 1. Більше того, якщо поява на Leopard 2A4 динамічного захисту цілком очевидна, то для Leopard 1A5 це точно має стати необхідністю.

***

Потребує роз'яснення і історія з бойовим використанням французьких колісних танків AMX-10RC: вони виявились не дуже підходящими у активному наступі на реальному полі бою. Ця інформація була озвучена одним з командирів підрозділу 37-ої бригади морської піхоти.

За його словами, які цитує AFP, броня машини не витримує уламки артилерійських снарядів, через що стався випадок, коли через близький розрив уламки прошили машину, а боєкомплект детонував. І загалом AMX-10RC, хоча й має значні переваги у точності 105-мм гармати, оснащена якісними приладами спостереження, але тонка броня зумовлює недоцільність її використання на передовій лінії. І звісно, коли ця інформація поширилось, все що від неї залишилось: AMX-10RC - не для наступу.

Але справа в тому, що від AMX-10RC важко було очікувати щось інакше, бо як тільки з'явилась інформація про отримання цих машин, то хоча мова йшла про "легкі танки", але насправді це бойова броньована розвідувальна вогнева машина. І саме так вона класифікується у збройних силах Франції.

Кожна машина, включно з AMX-10RC, має своє відповідне місце у строю. Для цієї французької бойової машини - воно окреслено у ролі машини розвідки та у якості мобільного вогневого засобу у "війни патрулів", коли мобільність та здатність побачити ворога раніше дозволяє реалізувати перевагу, особливо, коли мова йде про 105-мм гармату.

Очікувати те, що алюмінієва броня AMX-10RC, яка призначена для захисту від стрілецького озброєння, може зрівнятися з танковою, марно. Максимум на що розрахована лобова броня машини, при умові додавання комплекту бронювання, захист від 23-мм з відстані 300 метрів у лобовій проєкції. Бо AMX-10RC розроблювався для експедиційних сил, противником яких скоріш були б пікапи з великокаліберними кулеметами та, максимум - ЗУ-23-2.

Тобто очевидні переваги AMX-10RC - це оперативна мобільність, платою за яку є колісний хід, а також прицільно-оглядові прилади. Очевидні мінуси - слабка броня. Але сприймати AMX-10RC правильніше, як БРДМ-2 зі 105-мм гарматою, а не танк. Повноцінно ця машина може розкритися у випадку бою з реальним противником лише під час входження підрозділів у прорив та рейдів по тилах.

І звісно у ЗСУ чудово розуміють специфіку цієї машини. Але через брак справжніх західних танків мусять її застосовувати так, як це диктує необхідність поля бою. Бо для того, щоб піти у прорив, спочатку треба його створити. І за відсутністю відповідних засобів використовується те, що є.

Взагалі кожні збройні сили замовляють озброєння, виходячи зі специфіку театру військових дій, тактики та особливостей своїх противників. Й тому, виключно у вигляді ілюстративного прикладу, Франція свого часу створила AMX-10RC, а Ізраїль - БТР на базі танка Namer. Бо мова йде про абсолютно різні вимоги та задачі, а головне - реальний бойовий досвід.

Общежитие