Місто вбитої безтурботності: як війна стирає минуле Святогірська
Тиша тут несе загрозу, а Лавра залишається майже єдиним осередком життя
Несподіване повідомлення зранку: «Hey, would you be up to go to Svyatogirsk today?» Коротке «Go» у відповідь. І ось за півтори години вирушаємо до прифронтового міста. Серед пасажирів — колеги з Італії, Великобританії та Канади, які хочуть побачити реальність війни, а не її кадри в новинах про Україну.
Святогірська Лавра. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk PostЦя поїздка б’є по пам'яті. Адже Святогірськ був колись зовсім іншим — місцем відпочинку та безтурботності: живий, зелений, наповнений дитячим сміхом і літнім галасом. Пригадуються втечі з-під нагляду дорослих з друзями в піцерію, наші з ними прогулянки містом, відчуття затишку та легковажності.
Нині контраст між тим світлим минулим і теперішньою зруйнованою буденністю відчувається надто гостро.
160 км/год — швидкість виживання
Шлях до міста — небезпечна смуга. Стрілка спідометра плаває між 140 та 160 км/год. Це не швидкість комфортної туристичної поїздки, а швидкість виживання. Адже траса регулярно обстрілюється дронами. Уздовж дороги розбиті автомобілі, згорілі автобуси, пошматовані вибухами захисні сітки, які вже нікого не врятують… Усе це — нагадування про постійну завислу в повітрі небезпеку.
Посічені фасади на будівлях Лаври. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Сіверський Донець. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk PostНа шаленій швидкості вриваємося у мертву, давлячу тишу Святогірська. Спочатку це шокує та приголомшує. Навколо жодної живої душі. Жодного руху. Жодного голосу. Місто оповите маревом катастрофи, яке проривають лише віддалені сухі, металеві залпи.
Містяни можуть жити на території Лаври. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Припарковані під будівлею Лаври велосипеди. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Іконостас в Лаврі. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Сліди обстрілів на фасаді. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post У самому місті сильно небезпечно, рушаємо до Лаври. Попри численні пошкодження — пробоїни, сліди уламків — вона залишається чи не єдиним осередком життя тут.
Нас зустрічає служитель, який живе постійно у монастирі. Веде нас територією, показує тимчасовий хостел, вцілілий міні-зоопарк, розповідає про руйнації (що вдалося відремонтувати, а що ні), киває в бік каплиці, яку вже навряд чи можна буде відновити.
Міні-зоопарк на території Лаври. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Павич. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Пошкоджена каплиця. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Місцева жителька, яка проживає в хостелі при Лаврі. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post 
Екскурсія територією Лаври. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk PostВін розказує про найстрашніше з його пам’яті — 5 червня 2022 року, коли російський удар по Лаврі перетворив день на трагедію. Тоді загинули й цивільні, і ченці. Каже, двоє померли на місці, інших не вдалося врятувати у госпіталі. Згадує, як ховали загиблих прямо під обстрілами. Додає, що нині прильотів по території Лаври немає, і переймається, аби так було й надалі.
Могили загиблих 5 червня 2022 року. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk PostАпокаліпсис під звуки FPV
Підйом на пагорб до пам'ятника Артема відкриває панораму апокаліпсиса. З висоти Святогірськ виглядає як мертвий кадр: порожній, без руху, зі зруйнованими кафе, санаторіями та будинками.
Пам’ятник авторства І.П. Кавалерідзе (колиш. Артему). Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Анотаційна дошка пам'ятника авторства І.П. Кавалерідзе. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
П'єдестал Артема в слідах обстрілів і надписах військових. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk PostУдалині — велика пожежа. Звуки вибухів на горі стають чутнішими та ближчими. Статуя Артема подряпана слідами уламків і доповнена написами військових — імена, підрозділи.
І саме тут, на цій висоті, небезпека нагадує про себе — спрацьовує «Чуйка», тишу прорізає характерне дзижчання FPV-дрона.
Пошкоджена будівля ресторану вдалені. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post 
Зруйноване подвір'я. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk Post
Спустілий Святогірськ. Фото — Денис Михайличенко/Kramatorsk PostРеагуємо інстинктивно: хтось кидається у найближчий бліндаж, решта розсипається під деревами в лісосмузі. За кілька секунд тиша повертається. Але вона не несе спокою. Вона напружена та підступна, адже кожної миті прагне забрати життя. Сідаємо в автівку, заздалегідь сховану в заростях, й рушаємо звідси.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.