Блокуватимуть ЗМІ без суду: який закон про медіа протягують депутати

Рада зробила перший крок до ухвалення скандального закону.

В українському медіапросторі спалахнув черговий скандал. Причиною став законопроект "Про медіа", який "Слуги народу" намагаються провести у парламенті ще з 2019 року. Тоді просування законопроекту зупинила критика професійної медіа-спільноти та опозиції: надто недосконалий був проект законодавчого акту. Але остаточно законопроект не поховали, і зараз, у воєнний час, нардепи вирішили повернутися до нього та встановити нові правила роботи медіаринку.

Законопроект вже навіть встигли ухвалити у першому читанні. Однак, на думку опозиції документа, існують ризики, що нові правила гри можуть перетворитися на інструмент інформаційної диктатури в руках влади. Чи це так насправді - з'ясовував "Апостроф".

Так хоче ЄС

Чинне українське законодавство у сфері медіа формувалося у період із 1993 по 2006 роки. Але очевидно, що воно застаріло, адже з того часу з'явилися сотні нових інформаційних сервісів, форматів та методів подання інформації, про які закон "не знає". Тому зробити апгрейд законодавства начебто, як треба… Але чому саме зараз, коли в країні війна?

За словами нардепів та членів уряду, такий поспіх зумовлений тим, що закон №2693-д "Про медіа" - одна з умов для вступу України до ЄС.

"Європейський Союз, надаючи Україні статус кандидата, підтвердив, що ми відповідаємо Копенгагенським критеріям членства, що у нас є вільні медіа, плюралізм доступу до інформації. Це ті стандарти, яким уже відповідає наша держава. Сьогодні і законодавчо ми маємо це підкріпити", - наголошувала віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Але парадокс: на думку експертів медіаринку, ухвалення закону "Про медіа" якраз і створює ризики для вільних медіа та плюралізму доступу до інформації. У чому ці ризики?

Розмиті формулювання

Однією з основних ознак авторитарності законодавства можна назвати правову невизначеність формулювань. Живий приклад - росія, де під визначення "дискредитація вс рф" можна підігнати все, що зручно для влади. На жаль, розмитих формулювань вистачає у законопроекті "Про медіа".

Наприклад, у законопроекті сказано, що особа, яка вважає, що у ЗМІ про неї подали недостовірну інформацію, має право на відповідь чи спростування. "Обсяг спростування чи відповіді має бути достатнім для донесення позиції заявника". А достатній це який? І хто уповноважений визначати обсяг спростування "достатній" чи ще ні?

Або взяти новелу, покликану захистити дітей від інформації, яка може завдати психологічної або моральної шкоди їхньому розвитку. Згідно з текстом законопроекту, у матеріалах медіа має обмежуватись інформація, яка "надмірно зосереджує увагу на насильстві". А "надмірно" це як? До якої міри не "надмірно", а після чого вже "надмірно"? Визначень цього у законодавстві немає.

Блокування без суду

Законопроектом запроваджується триступенева градація порушень законодавства у сфері медіа. Це незначні, значні та грубі порушення. Якщо Нацрада з питань телебачення та радіомовлення знайде такі порушення у діяльності медіа, то може накласти штраф, скасувати реєстрацію або навіть анулювати ліцензію ЗМІ за рішенням суду. Але у випадку з онлайн-медіа, за грубе порушення Нацрада може просто видати тимчасову заборону на розповсюдження онлайн-медіа, і для цього жодного рішення суду вже не потрібно.

Так, щоб клопотати таку заборону, потрібно "постаратися", наприклад, поширювати заклики до насильницького повалення конституційного ладу, пропагувати тероризм або російський тоталітарний режим, говорити про напад росії як про "громадянську війну" (9-й розділ законопроекту).

"Так само без рішення суду може бути призупинена ліцензія в радіомовленні або телебаченні, але навіть у цьому випадку потрібно розуміти за що? Тільки за порушення дев'ятого розділу. Все. На тлі того, що з нами робить держава окупант, жодних питань не може виникати, чому порушення 9 розділу має автоматично призвести до тимчасового обмеження поширення інформації", - пояснює "Апострофу" один із авторів законопроекту нардеп Микита Потураєв.

Але! Головне питання в тому, хто і як оцінюватиме контент медіа та визначатиме ступінь порушення. У чинному законодавстві та у законопроекті контент-судді – Нацрада. Але чи незалежний цей орган? І тут ми наближаємося до наріжного моменту всієї медіа-реформи, яку голосують депутати.

Президентські люди

Національна рада з питань телебачення та радіомовлення є конституційним органом. Згідно із законопроектом, Нацрада здійснюватиме державне регулювання, нагляд та контроль у сфері медіа.

Але з перших новел законопроекту, що стосуються Нацради, складається враження, що влада хоче жорстко підпорядкувати собі цей орган. Ще б пак: хто контролює Нацраду, той контролює медіа. Наприклад, згідно із законопроектом, Нацрада має складатися з 8 осіб, але, якщо що… достатньо і шести, щоб рада вважалася повноважною. При цьому чотирьох членів Нацради призначає парламент та ще чотирьох президент. У такому разі теоретично може скластися ситуація, за якої більшість членів повноважної Нацради (четверо із шести) – це будуть люди президента. А враховуючи парламентську конфігурацію пропрезидентської монобільшості, всі члени Нацради, як за квотою гаранта, так і за квотою ВР, можуть бути президентськими людьми.

"Ми розуміємо, що Нацрада у нас завжди була провладною і за будь-якого президента вона була провладною, адже так формується її склад і так він і продовжуватиме формуватися", - каже "Апострофу" шеф-редактор проекту "Детектор медіа" Наталія Лігачова.

Втім, Микита Потураєв не погоджується з такими формулюваннями.

"Говорити про якусь ангажованість Нацради не доводиться. Ніколи такого не було за всю її історію. Навіть за часів Януковича в Нацраді завжди була альтернативна думка. Там абсолютно професійний склад. Там є люди, які професійно захищали інтереси українських медіа, зокрема, у справах, коли держава виступала проти українських медіа", - зазначає Потураєв.

Але це не все. Якщо процедура призначення членів Нацради парламентом не викликає особливих нарікань (подання кандидатур комітетом, голосування у залі), то президент для відбору кандидатів може створювати конкурсну комісію... а може й не створювати. Як схоче. Виглядає дещо дивно з огляду на те, що, наприклад, при відборі кандидатів на посади в антикорупційних органах, в обов'язковому порядку, а не за бажанням, задіяні конкурсні комісії.

Такий стан справ, за словами експертів, з якими поспілкувався "Апостроф", створює фундамент для недовіри до Нацради.

"Ми добиватимемося внесення правки про комісію, але у будь-якому випадку, висновки комісії матимуть рекомендаційний характер. Щоб змінити це, потрібно вносити зміни до Конституції. Нас непокоїть незалежність Нацради, але це питання регулюється не законом "Про медіа", а Конституцією. Але Зараз у країні військовий стан і жодних правок до Конституції не може бути", - пояснює "Апострофу" виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк.

Проте автори законопроекту не вбачають тут проблеми.

"Одна з вимог європейських експертів стосувалася того, що потрібно вдосконалити механізм формування Нацради, адже в Конституції написано просто, що чотири члени призначає ВР і чотири президент. Ми ретельно прописали конкурсну процедуру для ВР, адже ми самі для себе можемо це зробити. Ми консультувалися з юристами конституціоналістами, чи можемо ми те саме зробити для президента, але отримали відповідь, що не можемо, оскільки це обмеження - прерогатив президента. Тому ми прописали в законі, що президент має право створити конкурсну комісію. Я впевнений, що Володимир Зеленський, як людина демократичних поглядів, цим правом скористається", - резюмує Потураєв.

Тим часом, влада Нацради поширюватиметься взагалі на всі існуючі медіа, а не лише на ТБ та радіо, зокрема, на друковані ЗМІ та онлайн-ресурси.

"Функціонал Нацради справді розширюється. Але це європейська практика, адже ринок не може існувати як дике поле. Але в ЄС і національний регулятор значно більш незалежний. Виходить так, що ми піднімаємося до рівня Європи щодо регуляції медіаринку, але відстаємо в плані незалежності регулятора", - резюмує Романюк.

Навіщо все це потрібно

Тим паче, під час війни.

"Адже доброчесним медіа, які виконують закони України - їм додасться мороки. А ті, хто не хоче прозорості та можливо деструктивно впливає з росії, особливих перешкод не відчує. Наприклад, у нас є практика блокування російських соцмереж, але VPN вирішує всі питання блокування. Я не вірю, що в інтернеті можна нав'язати жорстку цензуру. Якщо суспільство хоче знайти якусь критичну щодо влади інформацію, то воно завжди її знайде, - коментує ситуацію "Апострофу" медіаюрист Роман Головенко. - У суспільстві чомусь прийнято думати, що якщо медіа не регулювати, то його не зможуть цензурувати. Але це дуже наївно так думати. Будь-яке медіа — це суб'єкт господарської діяльності у сфері бізнесу і в ньому можуть бути перевірки податкової та інших інстанцій. І завжди можна знайти привід, щоб протиправно натиснути на медіа".

Як ми вже писали вище, влада та уряд наполягають на тому, що ухвалення закону "Про медіа" - вимога ЄС. Зокрема, це синхронізація національного законодавства з Директивою Європарламенту та Ради про аудіовізуальні медіа-послуги.

***

Закон "Про медіа" потрібно доопрацювати, щоб не допустити звуження сфери вжиття державної мови. Про це заявив мовний омбудсмен Тарас Кремінь на своїй офіційній сторінці у Facebook.

"Будь-який законопроект має насамперед враховувати особливості національного законодавства. Тому дискусії із європейськими партнерами не повинні стати дискримінаційними для національних інтересів", – наголосив омбудсмен.

За його словами, документ має низку застережень. Але цього можна уникнути, якщо між першим і другим читанням його удосконалять.

"Українська мова завжди була і залишатиметься носієм української ідентичності. Будь-які спроби звузити сферу її функціонування можуть завдати шкоди українській державності. Тому я закликаю народних депутатів України бути максимально конструктивними під час ухвалення відповідних рішень під час обговорення цього документа до другого читання. Сподіваюся, що в остаточній версії всі чутливі складові проекту закону буде прибрано", – підсумував Кремінь.

***

Схвалення у першому читанні законопроекту про медіа – це крок назад від стандартів свободи слова, до якої ми звикли в Україні.

Про це заявив голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко.

“Сьогодні у Верховній Раді у першому читанні проголосовано законопроект “Про медіа”. Автори змогли зібрати 233 голоси "за" завдяки підтримці 12 депутатів колишньої ОПЗЖ. У повному складі не голосували депутати з ЄС та “Голосу”. Прийняли новий законопроект, до якого внесли зміни лише кілька тижнів тому. Не було широкого обговорення з журналістами, експертами та медійниками”, – написав він у Facebook.

Глава НСЖУ наголосив, що у новій редакції лише 10% законопроекту містять норми, які є в зобов'язаннях України перед Європейським Союзом, а решта пунктів виписана з метою отримання владою більшого впливу на медіа за допомогою приписів, штрафів та закриття. Все це робитиметься за гроші платників податків.

“Фактично цей закон – про Нацраду у всіх іпостасях та для всіх журналістів у всіх медіа. Чи є голоси “за” серед журналістів? Є. Лічені голоси є. Але представники реальних онлайн та друкованих ЗМІ, які намагаються вижити на зруйнованому війною медіаринку, цей закон не підтримують. А представники теле та радіо компаній, які вже регулюються Нацрадою, цей закон не критикують”, – йдеться у повідомленні.

Томиленко заявив, що Національна спілка журналістів України виступає проти законопроекту “Про медіа” та за виконання Україною зобов'язань перед ЄС. Він зазначив, що у поточній редакції законопроект може стати гальмом європейської інтеграції замість того, щоб стати виконанням директиви Єврокомісії щодо аудіовізуальних послуг.

“Не потрібно вводити в оману європейців і думати, що ви розумніші за них і вони не помітять інструментів цензури, які влада намагається впровадити до законодавства під виглядом вимог ЄС. Атака під фейковим прапором не пройде. Влада не врахувала жодного пункту з численних критичних зауважень від українських журналістів, експертів та міжнародних фахівців. Проголосувавши законопроект про медіа, депутати принизили сотні українських журналістів із десятків редакцій, які зібрали підписи проти цього проекту”, – додав голова НСЖУ.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі