З директорки свят у фітнес-інструкторки: як підприємиця з Краматорська Олена Кучерук відкрила нову справу у Києві

Як і більшість краматорців, Олена Кучерук, місцева підприємиця, яка керує агенцією “Шалене свято”, зустріла повномасштабну війну вдома, у Краматорську. На початку вона взагалі не планувала кудись виїжджати. Навіть в той день, коли зранку в місті пролунали перші вибухи, офіс її агенції працював над замовленнями, що були отримані напередодні. Паралельно з тим вона зі своїми знайомими зосередилася на допомозі іншим.

“Ми разом з нашим місцевим фотографом Сергієм Артюховим волонтерили: хлопцям нашим щось збирали. Багато було тоді й людей, які виїхали з інших, більш постраждалих, населених пунктів області та приїхали до Краматорська. Ці переселенці почали заповнювати садочки і ми туди возили необхідне для облаштування: одяг, потрібні речі тощо. А хлопцям на блокпости я готувала та передавала їжу. Власне, тому я не збиралася їхати з міста”, - згадує Олена.

Але згодом її чоловік Микола переконав поїхати заради безпеки доньок. Сам він не міг покинути роботи й мав лишатися у місті. Тож після його категоричного “Завтра ти їдеш!” Олена зібрала дітей, свекра, дідуся й на додаток собаку, та наступного дня поїхала якомога далі від бойових дій. Оселилися вони на Закарпатті.

“Ми там два місяці прожили, скажімо так, “за всі гроші світу”. Я вирішила, що щось треба з цим робити. Аж раптом з’явилася можливість поїхати в Болгарію. Я подумала, що якось треба дітей вивезти хоч на кілька місяців з війни, та вирішила скористатися нагодою. Там ми затрималися на чотири місяці”, - розповідає Олена.

Вона з вдячністю згадує час, проведений в Болгарії, адже місцеві намагалися зробити перебування українських переселенців комфортним та приємним.

“Ми жили в дуже гарних умовах: перший місяць - прямо на березі моря, на першій лінії. Згодом нас переселили трошки далі. Зрозуміло, що місцевим потрібно було заробляти гроші наперед під час літнього сезону.

Але, в цілому, ми там добре провели час. Єдине що істотно погіршувало життя там - це новини з України. Це справді сприймалося набагато болючіше, ніж коли ти тут, в Україні. Тому вирішила, що треба повертатися до України”, - каже Олена.

Порадившись з чоловіком, з-поміж багатьох міст, вони обрали для проживання Олени з доньками столицю. Адже між Києвом та Краматорськом налагоджене швидке сполучення й чоловік Олени частіше міг би навідуватися до них.

“Приїхали в Київ ми орієнтовно в серпні 2022. Ще рік мої діти навчалися онлайн у краматорській школі №5. Але ми зрозуміли, що онлайн не дуже гарно впливає на них. Тому вже з цього навчального року вони навчаються у київській гімназії”, - розповідає Олена.

На новому місці вона теж змогла знайти собі заняття та застосувати свій професійний досвід. І не тільки з організації свят, а й з оздоровчих тренувань, які вона до того вважала лише особистим захопленням.

“Все помінялося місцями”: бізнес на новому місці

Після переїзду у Київ Олені вдалося вивезти деяке обладнання “Шаленого свята” з Краматорська. Вона і зараз тут надає деякі послуги, але в значно меншому обсязі: на замовлення робить святкові бокси зі смачностями, повітряні кульки. Майже все Олена робить самотужки, зі співробітників - один хлопець на підхваті.

“Коли ми працювали вдома, ми охоплювали всю Донецьку область. Нас усі знали, в нас вже було ім’я. Ми працювали майже з усіма управліннями, в нас була величезна команда. Все було, так би мовити, налагоджено. Я продовжую займатися цим і тут.

Але це, так скажімо, для душі: щоб я не забула навичок, щоб руки пам'ятали. Адже в Києві на кожному кроці все це є, по-перше. А по-друге, коли я сюди приїхала ніяких аніматорів ніхто не хотів, цей напрямок не працював особливо. Тоді людям це не було потрібно - всім було не до свят і не до розваг”, - розповідає Олена.

Оленка Кучерук разом із співробітницями до повномасшабної війни

Розважальні заходи у Краматорську до повномасштабної війни, які організовувало "Шалене свято"

Зараз, каже вона, ситуація налагодилася: люди все ж таки адаптувалися та звикли жити в умовах війни. Тому замовлень в неї трохи побільшало. Крім названих вище, з’явилися замовлення на анімаційні програми, вітання тощо. Але все одно діяльність у Києві за цим напрямком не така масштабна у порівнянні з діяльністю у Краматорську до великої війни.

Попри це, можливо, дещо неочікувано і для самої Олени, у пригоді тут стали її спортивні досягнення, які вона до цього сприймала як хобі. Вона каже, що спортом займалася завжди. І ще задовго до повномасштабної війни відкрила для себе різновид фітнесу - кенгу-джампс.

“Спочатку я просто займалася кенгу-джампсом - це такі кардіо тренування в спеціальних бутсах. Почала доволі давно - вже сім років стрибаю. Я знала багато дівчат-тренерок і часто їздила Україною з ними на різні тренувальні заходи. І от ці мої знайомі згодом стали звати й мене у тренерки. Але я відмовлялась, казала, що мені є чим займатися, а тренування - більше для душі справа”, - розповідає Олена.

Тож за нових обставин Олена прислухалася до порад знайомих тренерок, зрештою перекваліфікувалася, пройшовши чимало відповідних навчань, і тепер є ліцензованою фітнес-інструкторкою.

Зараз вона веде три напрямки. Один з них - кенгу-джампс. Другий - стік фіт або так званий барабанний фітнес - динамічний вид фітнесу, в якому працюють з барабанними паличками. І третій напрямок - беленс.

Оле

“Мені дуже хотілося чогось більш спокійного в спорті, але не банального. Тому я взяла цей напрямок. Його нещодавно розробили в Італії. Мені його презентували тільки пів року тому. І зараз, виходить, ми є першим потоком інструкторів в Україні, хто навчився викладання цього виду фітнесу. В ньому переважають повільні тренування, на кшталт пілатесу зі стретчингом, тільки на спеціальних дошках. Заняття ним розраховані на дихальну систему, майже не мають протипоказань”, - пояснює Олена.

Оле

Та з долею сумної іронії додає, що через війну в неї все помінялося місцями: тренерство тепер її основна справа, а “Шалене свято” - справа для душі.

План А та план Б: надія на повернення

Попри певний успіх у спортивній справі у Столиці, Олена має надію на повернення у Краматорськ.

З

Зупиняє її зробити це саме зараз кілька обставин - відсутність співробітників, які роз’їхалися по всій Україні, та двоє доньок, безпека та упорядкованість життя яких для Олени на першому місці.

“Зараз, я знаю, що у Краматорську в нас вже з'явилися конкуренти. Але в мене немає там людей, які б зараз зі мною там все запустили знову. А без них я не хочу - вони справжні професіонали. Аби як запускатися та аби з ким працювати я не буду, адже на кону стоїть наша репутація.

Але я знаю напевно, що кілька моїх колишніх співробітників точно повернуться до Краматорська і точно будуть працювати зі мною. Тому як тільки стане у Краматорську безпечніше або ж хоч якісь позитивні проблиски з’являться, ми плануємо відновлювати роботу. Ми ж навіть обладнання не вивозили - все нас там чекає”, - каже Олена.

У разі поліпшення ситуації у Краматорську підприємиця також сподівається й на те, що умови для перебування та навчання там дітей також стануть кращими.

“Насправді, головною умовою нашого виїзду та можливого повернення у Краматорськ - є безпека для дітей. Якби вони були дорослими, я б нікуди не виїжджала взагалі, залишилась би вдома.

А зараз, якщо чесно, не видно ніякої перспективи у Краматорську для них. Адже навчання дистанційне, ніяких додаткових занять, гуртків тощо там, у Краматорську, немає. Тобто у Києві є зараз більше можливостей для їх повноцінного розвитку, ніж у Краматорську”, - пояснює Олена.

Тож за умов стабілізації ситуації на фронті залишатися у Києві вона не планує, адже велика конкуренція у сфері організації розважальних заходів не дасть можливості розширитися до більш-менш прийнятного масштабу.

“В мене у Краматорську вже є своя база клієнтів, яка сформувалася протягом 13 років роботи. Вона дуже велика. Я впевнена, що як тільки ми відкриємося знову та розішлемо СМС-повідомлення про відновлення роботи, в нас одразу будуть замовники. А в Києві починати з нуля при такій конкуренції нам буде дуже складно. Тобто тут, попри весь наш багаторічний досвід, ми будемо почуватися новачками.

Ну, скажу прямо, що цей напрямок - це такий різновид послуг, без яких зараз можна обійтися. Тому нам буде важче зайти на цей ринок тут.

Плюс до цього треба мати велике приміщення в гарному місце розташування, адже в нас багато реквізиту, його потрібно десь зберігати. Люди нас повинні тут помітити та мати змогу до нас завітати. Оренда такого приміщення обійдеться у великі гроші. Тож з боку ведення бізнесу тут є багато питань і мало відповідай”, - розмірковує Олена.

На випадок погіршення обстановки у Краматорську підприємиця зізнається, що не має жодного плану.

“Мені навіть страшно уявляти, якщо чесно. Адже тільки щоб вивезти звідти весь реквізит, апаратуру, декорації, не знаю, скільки фур мені доведеться замовляти. Тому не знаю. Я розумію, що потрібно мати план Б. Але в моїй голові він навіть не вимальовується”, - каже Олена.

Джерело: КраматорскПост