«Вільних квартир немає, все зайнято» — як і за скільки військові орендують житло в Краматорську

Що відбувається з житлом у прифронтовому місті та чому військовим складно знайти вільну квартиру або дім? Часто можна почути думку, що житла або немає, або воно безпідставно дороге. Історій десятки: як зі сторони військовослужбовців, так і зі сторони власників. Одні говорять, що доводиться орендувати напіврозвалені будинки за неадекватну ціну, інші, що в місті купа пустих квартир, які власники не хочуть здавати.

Щоб перевірити, що коїться на ринку оренди житла в місті, ми спробували знайти вільну квартиру та поспілкувалися з трьома сторонами питання: військовим, власником та рієлтором. 

Що відбувається на ОЛХ: наш експеримент

На ОЛХ довгострокова оренда квартир в Краматорську — 225 пропозицій. З них від рієлторів — 168, а від власників — 57. На перший погляд, варіантів купа, ціни не виглядають космічними: від 4000, до 8 000 гривень. Є навіть варіанти за 2000 гривень.

То в чому проблема? Ми відкрили оголошення та спробували подзвонити по номерах, спитати за умови, ціну та чи заселяють військових. За легендою нам треба заселити трьох чоловіків, цікавить поверх не вище п’ятого, а краще нижче, щоб були три спальних місця, пральна машина, гаряча вода, опалення — тобто все для нормального життя та відпочинку, коли він стається.

Діалоги наступні:

2-кімнатна, 6500 гривень

— Добрий день, ваша квартира ще вільна?

— Так.

— А на три людини можна?

— … А хто там буде жити?

— Військові.

— Ага… Тоді на 1000 гривень буде більше. А на коли треба?

— Ну от на днях треба.

— Ну от як ви будете тут, так набирайте, а щас ми говоримо ні про що.

Це був доволі грубий чоловік, який не хотів розповідати багато про квартиру телефоном, хотів, щоб ми говорили вже предметно, на місці. 

3-кімнатна квартира, 9500 гривень

— Хлопців заселити? А вони акуратні? Бо в мене ви ж бачите по фото: дуже чисто, м’які меблі… Це буде коштувати 10 000 гривень на місяць і комуналка — скільки накрутять, стільки й буде.

—  А який поверх у вас?

— Сьомий, але працює ліфт. Взагалі все працює, окрім пральної машинки. Але може вони зможуть свою привезти. Є й кавомашина, і два обігрівачі, навіть спеції в шкафчику є. Я наразі живу не в Краматорську, але зараз в місті по справах, тож можемо зустрітися із хлопцями — нехай приїдуть, подивляться квартиру, а я на них подивлюсь. 

Жіночка привітна, варіант виглядає спокусливим, але відсутність пралки та високий поверх не виглядають зручними.

2-кімнатна, 8000 гривень

— А скільки у вас спальних місць?

— Два. 

— А заселяєте військових?

— Так, звісно, якщо треба можемо підшукати варіанти з більшою кількістю місць. 

Це була рієлторка, тому в неї були ще варіанти на багато випадків. 

2-кімнатна, 5000 гривень

— Так, квартира вільна, але я б не хотіла заселяти більше двох людей. Одне діло, коли це родина, а інше три-чотири дорослі людини — вибачте, але я до такого не готова.

Діалог з власницею різко обірвався, коли вона почула, що треба заселити військових. Але вона була готова на родину або пару. 

По багатьох іншим оголошенням або не відповідали, або пропозиція вже була неактуальною, або там було недостатньо умов: наприклад, без меблів чи побутової техніки. Також часто попадалися варіанти на по 7-9-х поверхах, що небезпечно й незручно у випадку відключення світла. Абсолютно всі власники беруть заставу у розмірі 100% від квартирної плати, а рієлтор бере 50-100% від суми оплати. Тобто все як і загалом по Україні, але знайти житло непросто, щоб воно влаштовувало та щоб в нього можна було заселитися більше ніж одній людині.

Рієлторка: «Половина оголошень на ОЛХ — неактивна»

Більше деталей про ринок оренди нам розповіла рієлторка Світлана (ім’я змінено на прохання героїні — прим. редакції). Вона працює в Краматорську.

— Половина оголошень на ОЛХ — неактивні. Там є така опція, як автопродовження, таким чином навіть активні пропозиції можуть бути вже неактуальними. Дзвониш по номеру, а тобі кажуть: «Оцієї квартири немає, але є інші варіанти». Але основна проблема не в цьому, а в тому, що люди шукають одне, а по факту отримують інше. В основному хочуть комфорт, хороші умови, невисокий поверх і центр міста. Але частіше за все їм пропонують квартири з ще радянським ремонтом, на високому поверсі або на краю міста. Задовольнити запити складно. 

В мене наразі шість квартир, які я здаю. Майже всі вони будуть висіти недовго. Довго висіть тільки однокімнатна квартира за 5000 гривень на дев’ятому поверсі, там хороший ремонт, все є, але військові не хочуть так високо. Раніше в ній жили переселенці, але вони вже виїхали.

Завищена ціна — це 10 000-8000 гривень за радянську «трьошку» 

На ОЛХ часто завищені цінники. Але я намагаюсь розмовляти з власниками та вмовляю їх зменшувати ціну. Пояснюю, що якщо ціна зависока, то, як показує досвід, ставлення до квартири не буде хорошим, бо люди вважають, що якщо вони витрачають на житло багато грошей, то не бережуть його. 

Завищена ціна — це 10 000-8000 гривень за радянську «трьошку». Нормальна ціна від 4000 до 6000 гривень. Радянський ремонт це 3000-4000 гривень, якщо з косметичним ремонтом 2000-х років, то 4000-5000 гривень. Цінник має підійматися залежно від якості та сучасності ремонту. Квартири, які до війни коштували 300-400 євро, й зараз коштують 350 євро, тобто ціна не виросла, тому що в VIP-квартири не заселяються великими групами, максимум 1-2 людини.

Мені часто дзвонять і просять заселити 5-6 людей, було таке, що й 10 просили розселити. Але, ясне діло, що ніхто не заселить у квартиру 10 чоловіків, тож ми пропонуємо розселитися на 2-3 квартири. Раніше  також можливості не було, але зараз вони готові розділятися, але просять, щоб ці квартири були максимально близько або хоча б в одному районі. В приватному секторі в будинки також розселяємо, там і по 10 людей іноді можна. Але приватний сектор це складна історія, оскільки вільних будинків немає. Взагалі до війни будинків в оренді не було, люди не будували на цьому бізнес, ну максимум здавали за 1500-2000 гривень, а зараз здають ті, хто виїхав — як правило за ту ціну, за яку знімають житло в новому місці. 

Буває, що принципово не хочуть військових до себе, але це люди, які вже обпеклись, або наслухалися історій інших. Десь чують, що щось розбили, насмітили, зіпсували, тому не хочуть. Для компенсації беруть залогову суму, що рівна 100% від суми оплати. Раніше це була сума за останній місяць, а зараз ніхто не розуміє, коли буде цей останній місяць і коли хто виїде, тому тепер це просто залог. З нього вираховують комунальні та послугу прибирання при виїзді. Як правило хлопцям ніколи прибирати після себе, тому вони при просять, щоб сплатили прибирання із залогової суми. 

В Краматорську на ринку оренди успішно працює «сарафанне радіо» 

Додатково рієлтори беруть разову комісію за свої послуги. В мене це 50%, але є й 100% беруть. В мене є ФОП, я сплачую військовий збір, тож веду законну діяльність. Обов’язково підписуємо договір між власником та орендатором, все офіційно.

Взагалі успішно орендувати квартиру в Краматорську можна через знайомих, які притримують житло після виїзду, або знайомих власників чи рієлторів. Мені дзвонять, я йду у квартиру, знімаю відео, і люди заздалегідь вирішують підходить їм варіант, чи ні. Але через це хороші варіанти взагалі не з’являються у списку оголошень, а здаються одразу тим, хто хотів підшукати собі конкретний варіант та просив повідомити, коли він з’явиться. Тобто ми маємо два випадки: коли людина шукає оголошення на ОЛХ і нічого не знаходить, і коли людина заздалегідь попросила собі щось підшукати та отримала варіант по запиту, через знайомство.

Військовий: «Буває обманюють або висувають неадекватні вимоги»

Найкращий досвід — особистий. Щоб дізнатися, як воно — орендувати житло в Краматорську, ми поговорили з військовим медиком Антоном, який в місті вже два роки й орендував різні варіанти житла. Також в нього був досвід заселення в будинок у Святогірську, тому ми розпитали в нього, як громада допомагає шукати житло в приватному секторі. 

Люди не розуміють, що разом із військовими заселяються як мінімум їхні «айкоси» генератори, купи мотлоху, ходіння у взутті та інше

— Спочатку я знімав вбиту квартиру за 6000 гривень, а зараз вже дуже круту «двушку» теж за 6000 гривень і комунальні. Будинки в приватному секторі коштують 10 000-15 000 гривень, але якщо постаратись, то можна знайти й безоплатне житло. Це все законно, можна домовитися із поліцією та адміністрацією й заселитися. Але, як правило, це хати в поганому стані, які треба приводити до ладу. Також знаходили хати, де власники виїхали в Росію та не повернуться — розвідували, розпитували всіх сусідів і заселялися самостійно. Але мало хату знайти, треба ще й утримати її за собою. Бо коли відбувається «велике переселення  народів», то треба прям просити когось, щоб подивилися за будинком, притримали для нас, поки ми заїдемо, інакше заїдуть інші люди. 

Сам собі особисто шукаю квартири я останні два роки. Перший раз ми заїхали у квартиру, де був гігантський список правил, на кшталт «не палити, не смітити, не чіпати фамільну скатертину і прати за розкладом» — тобто люди не розуміють, що коли заселяються військові, то з ними також приїжджають як мінімум їхні «айкоси» генератори, купи мотлоху, ходіння у взутті та інше. Від цього нікуди не дітися, це супутні витрати. Тому довелося виїхати, бо ми не змогли домовитися. Ще буває обманюють, кажуть, що є пралка, а вона є, але в  такому стані, що там нічого випрати неможливо. 

Я працюю на «швидкій» і було таке, коли ми заїхали у квартиру та ставили машину біля під’їзду, бо нам треба було, щоб вона знаходилася під рукою. В результаті в першу ж ніч до нас почали приходити сусіди, які сварилися та просили прибрати «швидку» з подвір’я, казали: «Приберіть машину, бо про мене чутки підуть» або «Приберіть, а то по нас прилетить»… Я раз переставив машину, два переставив, але це не припинялося, тому довелося з ними сваритися вже, посилати куди подалі. Але вони подзвонили власнику квартири та дістали вже і його, тому нам довелося з’їхати взагалі та шукати інше місце. 

«В тилу з житлом теж вистачає проблем»

Для повної картини ми поспілкувалися з військовослужбовцем Олександром, який наразі перевівся в тил, але також має проблеми з житлом. Він розповів, що ситуація з орендованим житлом складна не тільки біля лінії фронту, але й в тилу. 

—  Останні два роки я в тиловому підрозділі в Києві та Львові, і тут також є свої проблеми. Оскільки мінімальне грошове забезпечення складає 20 000 гривень, а оренда у великих містах також складає 10 000 гривень і більше. Якщо немає родини, то ще якось можна вижити на ці кошти, але якщо є дружина та діти, то це вкрай складно. Немає ніяких пільг або соціального житла. Здається, що існують пусті квартири та наче можна  було б якось власників стимулювати надавати ці квартири військовим, але поки що ця історія не рухається нікуди.

Немає ніяких пільг або соціального житла під оренду для військових

Власниця: «В мене дві квартири, які я віддаю військовим безоплатно»

За рахунок коштів, отриманих за оренду квартири в Краматорську, мешканці, які виїхали, можуть винаймати житло в інших містах України та будувати життя на новому місці. Це нерідко пояснює високу ціну на об’єктивно старий житловий фонд. Але є люди, які віддають своє житло безоплатно, допомагаючи військовим. Мешканка Краматорська Валерія поділилась з нами своїм досвідом. На початку повномасштабного вторгнення вона виїхала з дітьми у Львів, де зняла квартиру, а її чоловік пішов захищати країну. В них дві квартири, які вони здають військовим безоплатно.

Я знаю багатьох, хто здає в Краматорську квартиру за ту ж ціну, за яку знімає житло в іншому місті

— В мене чоловік військовий, тому коли до нас прийшли знайомі військовослужбовці та спитали, чи не можемо ми на недовгий термін здати квартиру, то, звісно, ми не відмовили й сказали, що ні про які гроші мова не йде. За чотири роки в цих квартирах прожила величезна кількість військовослужбовців, з яких ми не брали кошти. 

Зараз живуть теж військові, які дуже обережно ставляться до квартири, надсилають мені квитанції, самі сплачують комунальні, переоформили договір у горгазі, наші речі склали в одне місце, прибираються, все чисто та охайно — я коли побачила, то була приємно здивована. Але були й інші випадки. Наприклад, ми заселили хлопців, а вони нам побили бабусин посуд, зірвали штори, побили шафу, скло. Це було дуже неприємно, чоловік був дуже засмучений, але навіть це не змусило нас подумати про те, що треба брати кошти за те, що військові живуть у наших квартирах. Ми в неоплаченому боргу перед тими людьми, які наразі пішли зі своїх домівок, пішли зі своїх родин, які не бачать своїх дітей. І вони захищають нас, захищають нашу державу, захищають майбутнє наших дітей. В мене язик не повернеться, сказати — платіть мені кошти. Звісно, нам наразі дозволяє наше фінансове становище не брати цю оплату і знімати при цьому квартиру у Львові. Якби у нас не було можливості, то, скорше за все, я б змушена була брати гроші.

Я знаю багатьох моїх знайомих, які здають свої квартири в Краматорську рівно за ту ж суму, за яку вони знімають і орендують квартири по Україні. У мене є двоє подруг, які знімають квартири за 12 тисяч гривень, за ці ж 12 тисяч вони в Краматорську здають квартири військовим, тому що треба якось виживати, і це абсолютно зрозуміла ситуація. 

Але я, як волонтерка, знаю, що буває й таке, коли хлопці заселяються в занедбану хату за великі кошти, роблять там ремонт, сплачують борги по комуналці, а потім приїжджає власник і каже — перепрошую, виїжджайте звідси. Люди різні, але наша ціль зараз триматися та підтримувати один одного, а не наживатися на проблемах. 

Я б хотіла, щоб і моєму чоловіку, куди б його не закинула доля по роду його діяльності, теж зустрілися люди, яким не буде байдуже. Які простягнуть йому руку та допоможуть. Я вірю в карму та те, що доброта врятує цей світ.

 

Джерело

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі