Прийти на могилу сина. Розповідь матері загиблого воїна з Краматорська, яка перепоховала його через наближення фронту

За словами жінки, Єгор спочатку чергував на блокпостах у Харкові. З травня 2022 року його підрозділ перевели на Донеччину, воювали в районі Святогірська, Богородичного, Долини та Ізюма. А у листопаді виконували завдання на Бахмутському напрямку.

“Коли їх переводили на Донбас, він дуже радів як ніхто: Я дуже хочу захищати свою землю”, — розказує мати.

Єгор Шумаєв. Захисник Єгор Шумаєв. Фото: Людмила Шумаєва

Як згадує Людмила, 8 грудня Єгорові виповнилось 20 років. 10 грудня він був поранений, чотири дні в комі у лікарні — і юнак помер.

“292 дні моя дитина була на війні. Він боронив нашу Батьківщину. Для мене це був ад, страхіття. Постійно переживаєш, постійно чекаєш плюсиків, звʼязок”.

Як розказує Людмила, у той час вона з молодшим сином та сестрою були в евакуації в Києві, а чоловік залишався в Краматорську.

“У нас стояло питання: де ховати? Нам юрист пояснив, що ми як родина загиблого військового маємо право обрати будь-яке місце в Україні для поховання. І там військова частина все організує. Це вже був час після вдалого Харківського контрнаступу. У всіх була надія, що відібʼють та звільнять всі території. Поховали ми його в Краматорську на Алеї Героїв”, — згадує Людмила.

Поховали Єгора Шумаєва 17 грудня 2022 року.

В серпні 2024 року начальник Краматорської МВА Олександр Гончаренко підписав три розпорядження, які визначали місце для сектору військових поховань та його облаштування. Також затвердили зразок намогильних споруд.

Могила Єгора Шумаєва на Алеї Героїв у Краматоську. Людмила Шумаєва

Восени 2024 року, коли всі підготовчі роботи для встановлення надгробків на Алеї Героїв були завершені, за словами Людмили, з родинами загиблих звʼязався заступник міського голови Андрій Безсонний та міське управління з питань ветеранської політики.

“Вони нам розказали ситуацію Покровська, де через наближення фронту стало питання чи перепоховувати хлопців на цивільних кладовищах, або вивозити в евакуацію. “Зараз ми заллємо бетон, а у разі чого ви вже нічого не зробите, не буде нікого, хто б зміг допомогти”, — пояснив нам Безсонний. Тож домовились до весни призупинити роботи”, — розказує жінка.

За її словами, восени на Алеї Героїв в Краматорську замість надгробків могили застелили штучним газоном, замінили хрести та встановили фотографії.

Загиблий український військовий з Краматорська Єгор Шумаєв. Людмила Шумаєва

"З усього цього найскладніше — це прийняти рішення. Домовитись з собою — це найстрашніше"

“Після цих новин про Покровськ я не спала не їла, не знала, що робити. Десь два місяці ми з родиною думали, що робити? І вирішили, що для нашої родини це питання має вирішитись перепохованням”, — згадує Людмила.

Зараз молодший син Людмили навчається у виші в Києві, тож туди вирішили переїхати всією родиною і там перепоховати Єгора.

Коли Людмила почала дізнаватись про процедуру перепоховання, то стикнулась з проблемою, що в Україні досі немає ніякого законодавства, затвердженої процедури, які б регулювали ці питання.

“Дуже хочу порушити це питання: в нашій країні, в якій вже три роки йде повномасштабне вторгнення та одинадцять років війна, досі немає закону, постанов, процедури про перепоховання військових. Я знайшла лише один пункт, який стосується Національного меморіального кладовища, яке ще не відкрили. Там є, що всі перепоховання військових — за рахунок держави. Що стосується перепоховання на інших кладовищах — жодного слова”, — зазначає Людмила.

Як розказала Суспільне Донбас керівниця юридичного відділу Благодійного фонду “Волонтерське об’єднання Веста” Людмила Кормош, питання перепоховання в Україні регулюється законом “Про поховання і похоронну справу”. Також юристка зазначила, що зараз на розгляді у Верховній Раді є законопроєкт, який має внести зміни у це питання.

"Що стосується перепоховання військовослужбовців, на жаль, питання дещо складніше, адже саме поховання ветеранів війни (тобто осіб, що мають статус УБД) здійснюється за рахунок держави. Також, у нас є законодавство, що регулює порядок поховання і перепоховання на Національному меморіальному військовому кладовищі, і в разі перепоховання на НВМК, то це здійснюється за державний кошт. Але наразі це кладовище закрите для поховань", — пояснила Людмила Кормаш.

Процедура перепоховання військовослужбовця

Пакет документів, які матері Єгора, довелось зібрати для перепоховання, був такий самий, який вони збирали і на поховання. За словами Людмили, додався лише дозвіл від місцевої адміністрації, де планувалось перепоховання. У переліку, за її словами, були

• копія паспорта та ІНН заявника;
• копія свідоцтва про смерть, лікарське свідоцтво про смерть;
• копія постанови про встановлення особи померлого,
• копія листа бюро СМЕ про підтвердження факту смерті та дати поховання загиблого;
• висновок органу СЕС про можливість перепоховання;
• дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків загиблого на іншому кладовищі.

Як розказує Людмила, в першу чергу треба взяти дозвіл в громаді, де планується перепоховання. Питання розглядають на сесіях місцевої ради. Потім з цим дозволом та пакетом документів необхідно звернутись до громади, де похований воїн.

Один з документів, який був у переліку, — дозвіл СЕС. Тут виникли складнощі, розповідає жінка, однак колізію, із якою стикнулась на Донеччині, вдалося розв'язати.

"Я звернулась в санстанцію, мені кажуть, що з 2013 року вони такі дозволи не дають. А видають у Держпродспоживслужбі. Я знаходжу ці телефони. Телефоную начальнику, він увійшов в моє положення, все дізнався. Сказав, що по закону вони вже не дають таких дозволів, і вони не потрібні, що все йде на розгляд голови військової адміністрації. Цю відповідь він мені надав як офіційну — у письмовій формі”, — пояснює Людмила.

Також, аби отримати дозвіл на перепоховання в громаді Київщини, родині Єгора довелось ще раз звернутись до військової частини, де служив хлопець.

“Бо поховання робить військова частина, і ми пояснили, що жодних фінансових претензій до них не маємо і зробимо все своїм коштом. У Краматорську теж нам дали дозвіл, у якому другим пунктом йшлося, що всі витрати за рахунок родини”, — додає Людмила. Ритуальну службу, яка б провела ексгумацію, родина також шукала самостійно.

Алея героїв на кладовищі у Краматорську, 17 лютого 2025 рік. Getty Images/Pierre Crom

“У краматорській міській ритуальній службі нам сказали, що ексгумацію вони робити не будуть, ніби то у них немає дозволу на це”, — пояснила жінка.

За словами Людмили, з листопада, коли вона почала збирати необхідні для перепоховання документи, до неї за консультаціями звертались ще пʼять родин загиблих військових з Краматорська аби дізнатись про цю процедуру.

“В одного Героя з родичів є тільки мама, якій вже за 60. І ось з нею розмовляла, вона каже, що хоче доживати свій вік у Краматорську, але розуміє, що у разі окупації доведеться виїхати. Як вона його тут залишить? Я її дуже розумію, бо я не могла прийняти того, що я не зможу прийти до сина, це раз, а друге — якщо зайдуть орки, невідомо що вони зможуть зробити. Ми всі знаємо, які то нелюди”, — розказує Людмила.

Могила Єгора Шумаєва на Київщині після перепоховання, січень 2025 року. Людмила Шумаєва

"Єгорчик був похований у Краматорську на третій лінії перше місце. І ми приїжджаємо ховати його в Києві — третя лінія перше місце. Ми коли домовлялись про місце за кілька днів, нам сказали, що не можуть сказати точне місце, бо могили копають день в день, а зараз дуже багато поховань. Я не шкодую, що ми це зробили. Дай боже, щоб Україна встояла”.

***

На сайті Краматорської міської ради з грудня 2024 року по лютий 2025 року опубліковані щонайменше два розпорядження про дозвіл на перепоховання.

Перепоховання останків Данила Шумука у Львові. 27 грудня 2024 року. пресслужба Львівської міської ради

Ще один випадок перепоховання з Донеччини, про який публічно оголошували Львівська міська рада та Український інститут Національної памʼяті, відбувся у грудні 2024 року. 27 грудня у Львові перепоховали останки українського дисидента та воїна УПА Данила Шумука, могила якого була у Покровську. Перепоховання ініціювала його онука Ніна Калач.

Джерело