День міста Краматорськ та День машинобудівника: два свята поруч, та не зливаються в одне

Кожного року в останні вихідні вересня у Краматорську свято, навіть два, - День міста та День машинобудівника.

І кожного року виникає питання, - який з цих днів у суботу, а який у неділю. Плутанина ця напевно через те, що Краматорськ десятиліттями сприймався не просто як індустріальне, а саме як головно машинобудівне місто.

Сьогодні розповідаємо про джерела обох святкових днів - професійного та міського.

День машинобудівника - свято з радянських часів

Традиція святкування Дня машинобудівника в останній четвер вересня бере початок ще у 1980 році, коли Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 жовтня 1980 року «Про святкові й пам'ятні дні» засновано свято робітників і інженерів машинобудівної галузі.

Вже в незалежній Україні згідно з Указом Президента України «Про День машинобудівника» від 8 вересня 1993 року № 361/93 і дату професійного свята працівників машинобудування і приладобудування «…на підтримку ініціативи працівників машинобудування і приладобудування України…» встановили на четверту неділю вересня.

 Якщо пригадати, той самий НКМЗ, найбільше машинобудівне підприємство Краматорська, останніми роками влаштовувало масові святкування саме у неділю. Часто це відбувалося на стадіоні "Блюмінг", а перед тим бували закриті, лише для працівників заводу, концерти у ПКіТ НКМЗ.

З машинобудуванням пов'язані чимало назв вулиць у місті. Ось лише деякі з них:

• Кирилкіна - на честь Івана Тарасовича Кирилкіна, першого директор НКМЗ;

• Катеринича - Іван Трохимович Катеринич, директор НКМЗ 1949-1952 рр;

• Піщаного - Ничипір Федорович Піщаний, у жовтні 1939—1941 роках директор СКМЗ, у 1943—1947 роках — виконувач обов'язків директора Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування

• Миколи Кухаренка - вулиця на 3-й Олександрівці названа на честь працівника НКМЗ, героя Радянського Союзу.

Навіть з цих прикладів видно, що імена машинобудівників міцно вписані в історію та топоніміку Краматорська. Але все ж таки День міста Краматорська - це інше свято.

День міста Краматорська - свято, що стало важливим за Незалежності

Дізнатися більше про відзначання Дня міста ми вирішили у краєзнавців. У цьому питанні Kramatorsk Post допоміг Олег Савчук, учитель історії, краєзнавець; він також брав участь у комісії з декомунізації у 2016 році, завдяки чому у Краматорську з'явилися вулиці Ярослава Мудрого, Василя Стуса, Дружби, Героїв України, Героїв Небесної Сотні, Марії Приймаченко та інші.

Пан Олег коротко нагадав історію утворення Краматорська як міста. Він також зазначив, що тема становлення міської традиції святкування на офіційному рівні Дня міста Краматорськ у місцевому краєзнавстві малодосліджена і публікації, їй присвячені, відсутні.

Тож пропонуємо вам цю тему у викладі Олега Савчука та невеликій редакції Kramatorsk Post.

Від залізничного роз’їзду до міста

Наше місто починалося зі стандартного безіменного залізничного роз’їзду (напівстанції) Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, що була збудована в 1868-1869 роках і дала потужний поштовх для бурхливого економічного зростання регіону Донеччини.

Такі роз’їзди були необхідними в умовах одноколійної залізниці для пропуску зустрічних товарних потягів і розташовувалися вони між станціями, в нашому випадку – між ст. Слов’янськ і ст. Дружківка.

За висновком провідного краматорського краєзнавця Володимира Коцаренка, залізнична колія на території сучасного Краматорська прокладалася орієнтовно 9-10 вересня 1868 року, а значить той роз’їзд було повністю збудовано (з усіма виробничими будівлями та пристроями) десь в середині-другій половині вересня того ж року.

Фактично, з 1868-го по 1896-й роки, тобто від побудови роз’їзду (напівстанції) і до будівництва підприємцем Конрадом Гампером Краматорського машинобудівного заводу, наше місто розвивалося як пристанційне селище Краматорська (Краматорівка).

З 1896-го по 1925-й роки – вже як заводське селище машинобудівників і металургів.

Перше святкування Дня міста та його ідеологічне підґрунтя

Вперше День міста в Краматорську урочисто та на офіційному рівні відсвяткували 28 вересня 1968 року, на честь ювілею – 100-річчя заснування. Ініціатором свята перед міською владою тоді виступив Микола Древетняк, засновник масового краєзнавчого руху в Краматорську.

Рішення міської влади щодо урочистого святкування 100-річного ювілею Краматорська, із випуском ювілейних значків, врученням містянам першої пам’ятної медалі (випущена була у двох варіантах – алюмінієва і бронзова), виданням ювілейного фотобуклету, встановленням в центрі історичної частини Краматорська (Старому місті) ювілейної пам’ятної стели у формі гранітного кількаметрового чотиригранного стовпа, з написом по колу – (рос.) «100 лет Краматорску. 1868-1968» тощо, було тоді своєчасним й актуальним.

Адже інтерес містян до свого минулого активно формувався протягом 1960-х років саме на ґрунті непідробної гордості краматорців за своє тодішнє сучасне.

Будівництво нових підприємств (з новими робочими місцями) та сучасного житла, розширення шкільної мережі та заснування власного технічного вишу – Краматорського індустріального інституту, власного авіасполучення, міжміського автобусного сполучення та внутрішньоміського тролейбусного сполучення, доступність для містян телебачення, побудова Палацу культури і техніки НКМЗ і центрального універмагу «Кристал» – все це створювало й підтримувало атмосферу загального піднесення серед жителів нашого міста й розуміння ними чітких перспектив подальшого розвитку Краматорська.

Ювілейне святкування 100-річчя з дня народження Краматорська тодішня міська влада запровадила насамперед для того, щоби мати чіткий привід порівняти, яким відсталим і непривабливим було місто раніше, в минулому (тобто, до совєцької влади), і яким розвиненим і розквітлим воно стало тепер, через 100 років (завдяки совєцькій владі). Отже, ідеологічне підґрунтя ювілею було чітким і неприхованим.

Цікаво, що святкування першого Дня міста в Краматорську 27 вересня 1968 року ніяк не було пов’язано із заснуванням у другій половині вересня 1868 року того славнозвісного залізничного роз’їзду, з якого почалося наше місто.

Просто тому, що цей факт став відомим громадськості міста лише у 1990 році, коли його відкрив краєзнавець Володимир Коцаренко, завдяки своїм тривалим архівним та бібліографічним пошукам. Миколі Древетняку такий факт у 1968 році був ще невідомим.

Чому ж тоді свято відзначалося у вересні? Річ у тім, що за часів СРСР поширеною практикою було як дату для Дня міста обирати дату «визволення міста від німецько-фашистських загарбників». Для Краматорська ця подія відбулася 6-7 вересня 1943 року, а вслід за нею, у тому ж вересні, послідувала інша подія – відкриття місця масової страти краматорців на Крейдяній горі та ексгумація тіл закатованих німецькими окупантами містян. Тому, напередодні першого Дня Краматорська, на Крейдяній горі, 26 вересня 1968 року був відкритий меморіал на честь краматорців, що стали жертвами нацистського терору.

Після 100-річного ювілею міська влада за часів СРСР більше святкування Дня міста не організовувало.

День міста Краматорська у незалежній Україні

Традиція саме щорічного святкування Дня Краматорська в останню суботу вересня була започаткована вже в незалежній Україні, на початку 90-х років. 

Ініціатором, поряд з Миколою Древетняком, виступив поет і журналіст Микола Кулініч, який 20 років (1985-2005 рр.) поспіль очолював міський відділ культури, бувши невтомним і креативним організатором різноманітних і знакових культурних заходів у нашому місті.

Саме Микола Кулініч щорічно ставав організатором масового і масштабного святкування Дня Краматорська на стадіоні «Блюмінг» та центральній площі міста перед Палацом культури і техніки НКМЗ.

На появу такої міської традиції вплинуло офіційне закріплення в новому українському законодавстві щорічного святкування в четверту неділю вересня професійного свята – Дня машинобудівника, про що було згадано на початку цього матеріалу.

Чому все ж ці два свята сусідять, але не зливаються в одне

Та все ж чому День машинобудівника і День Краматорська виявились датами сусідніми? Адже рішення про День міста приймалося виключно місцевою владою. Думається, що в цьому проявилося насамперед бажання підкреслити виняткову важливість промислової галузі машинобудування для історичного розвитку Краматорська як визнаного в Україні центру машинобудування, та зберегти ці два ключових для краматорців свята, знакових, але не однакових (бо День міста Краматорськ орієнтований на значно ширшу аудиторію, аніж День машинобудівника).

Тому ці свята сусідять, але не зливаються в одне. І ще, думається, що таким вибором можна символічно підкреслювати той історичний факт, що місто машинобудівників і металургів починалося зовсім не з машинобудівного заводу Конрада Гампера, а з залізничного роз’їзду (напівстанції) як пристанційне селище Краматорська.

Джерело

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі