Антидронові сітки для Краматорська й Слов’янська: що відповіли ЗСУ та ДССТ і де «упирається» проблема

Генштаб обіцяє «якнайшвидше» вирішити питання АДЗ, частина маршрутів уже закрита, але місцева влада каже: головний дефіцит — робочі руки.

Держава говорить про бойові розпорядження й обмеження через держтаємницю, Слов’янська МВА — про нестачу до 200 працівників і техніки, а згодом заявляє: ресурс уже з’явився.

Що відбувається насправді?

У прифронтових громадах Краматорського району тема антидронового захисту доріг знову вийшла на перший план. Після активізації атак FPV-дронів місцеві жителі, волонтери та частина військових дедалі частіше ставлять одне й те саме питання: чому дороги, якими рухаються цивільні, екстрені служби, комунальники й транспорт забезпечення, досі не закриті антидроновими сітками там, де це можливо?

Редакція «Новин Краматорського району» звернулася з інформаційним запитом до Міністерства оборони України, наголосивши: власних ресурсів громад недостатньо, а ризики для цивільних і критичної інфраструктури зростають. У запиті редакція просила роз’яснити, чи можливе швидке розгортання антидронового захисту в Краматорській та Слов’янській громадах, чи залучатимуть додаткові підрозділи/техніку з інших регіонів, чи передбачене фінансування та хто саме відповідає за координацію.

Що кажуть у Силах оборони: частину маршрутів уже закрили, інші — в роботі

У відповіді Командування Сил підтримки ЗСУ (за дорученням Генштабу) зазначено, що розглядається можливість якнайшвидшого вирішення питання облаштування антидронового захисту (АДЗ) на основних маршрутах висування та маневру військ у Краматорській та Слов’янській громадах.

За інформацією Сил підтримки, роботи з облаштування АДЗ уже завершені на дорогах:

• Ізюм – Слов’янськ,
• Олександрівка – Очеретино – Краматорськ.

Водночас тривають роботи на ділянках:

• Дружківка – Костянтинівка,
• Слов’янськ – Миколаївка.

Окремо вказано, що за можливості вивільнення людського ресурсу буде розглядатися залучення особового складу до робіт у цих районах. Водночас у відповіді наголошується: деталі, пов’язані з оперативними планами та документами, є чутливими і можуть становити державну таємницю, а їх розголошення тягне кримінальну відповідальність.

Подібну позицію виклала й Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту. Там зазначили, що підрозділи ДССТ та ЗСУ виконують завдання з влаштування антидронового захисту на підставі бойових розпоряджень і відповідно до запитів для потреб Сил оборони. Пріоритетність, як і в попередній відповіді, визначають командувачі угруповань військ (сил). А інформація щодо оперативних планів та військових аспектів — не підлягає розголошенню.

Позиція Слов’янської МВА: «Сітка є, не вистачає людей»

На цьому тлі позиція місцевої влади звучить приземлено і навіть жорстко. Начальник Слов’янської МВА Вадим Лях публічно пояснив: дефіцит не в сітках і не в грошах.

За його словами:

• сітки є в достатній кількості;
• фінансовий ресурс на додаткові обсяги — також;
• громада вже має досвід і розуміє, які сітки ефективні у місцевих погодних умовах.

Але ключова проблема — люди. Щоб закрити хоча б 60 км внутрішніх доріг, потрібно до 200 працівників-чоловіків, придатних до важкої фізичної праці, і не менше 20 одиниць спецтехніки.

Лях підкреслює: комунальники й так перевантажені — окрім основної роботи, вони постійно ліквідовують наслідки обстрілів (вікна, покрівлі, критична інфраструктура), а також допомагають сусіднім громадам, де дефіцит ремонтних бригад аналогічний. На його думку, кадрова проблема прифронтових міст — системна: «чим ближче до лінії фронту, тим важче знайти працівників, які згодні залишатися й виходити на роботу за будь-яких обставин».

Згодом: «ресурс з’явився, можна переходити до практики»

Після цієї заяви Лях у коментарях для журналістів повідомляв, що ситуація змінилася: у громади з’явилися фінансові ресурси й можливість залучати людей. А в одному з наступних інтерв’ю він окремо наголосив: питання з робітниками вирішене, і місто готове переходити до практичних кроків.

Саме ця «вилка» в комунікації — від «людей немає» до «питання вирішене» — і породила нову хвилю дискусій у місті.

Волонтерська критика: «в Ізюмі змогли, а у нас — ні»

Окремим фоном звучить позиція волонтера, який публічно розкритикував місцеву владу. Після поїздки до Харкова він заявив, що в Ізюмі, на його думку, влада змогла узгодити питання і натягнути сітки на маршрутах, зберігши людей і транспорт. А в Слов’янську, хоча місто ближче до лінії бойового зіткнення, «досі не захищені, бо не можуть розібратися, хто за це відповідає».

У своїй емоційній заяві волонтер також звертається до поліції та інших служб, які щодня пересуваються цими дорогами, з питанням — чому вони не формують офіційні звернення і не добиваються системного захисту маршрутів.

Де насправді «вузьке місце»?

З відповідей Сил оборони і ДССТ видно: антидроновий захист на певних напрямках уже робиться і прив’язаний до бойових рішень та пріоритетів угруповань військ. Водночас місцева влада говорить про «земну» частину задачі: кадри, техніка, паралельні роботи після обстрілів.

Фактично питання розділилося на дві площини:

• військова логістика (маршрути висування/маневру, виконання бойових розпоряджень, обмеження по розкриттю деталей);
• міська безпека (внутрішні дороги, цивільні маршрути, комунальний транспорт, екстрені служби).

І якщо в першому випадку рішення ухвалюють військові командувачі, то в другому громада впирається у ресурси — або очікує механізму залучення людей і техніки «ззовні», про що і просила редакція «Новин Краматорського району» у запиті до МОУ.

Що далі

На сьогодні офіційно підтверджено: частина напрямків уже закрита антидроновим захистом, частина — в процесі. Водночас місцева влада публічно заявляла як про критичний дефіцит людей, так і про те, що згодом ця проблема нібито була вирішена.

Редакція продовжить уточнювати, коли саме громади перейдуть до практичних робіт на внутрішніх дорогах, які ділянки плануються першими, і який механізм залучення людей/техніки застосовується на практиці — без розкриття чутливих деталей, що можуть нашкодити безпеці.

Як би не різнилися оцінки — від стриманих офіційних формулювань до емоцій волонтерів — суть одна: для прифронтових міст антидроновий захист доріг перетворився з «бажано» на «потрібно вчора».

Джерело

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі