У Краматорську вшанували пам’ять Великого Кобзаря

 

 

 

 

 

 

 

 

9 березня в День народження  великого українскього поета Тараса Шевченко пройшла акція вшанування його пам’яті. Біля пам’ятника Великому Кобзарю звучали вірші поета. Їх міг прочитати кожен бажаючий. Акція завершилась покладанням квітів.

Пропонуємо нашим читачам згадати вірші видатного українця.

Думи мої, думи мої

Думи мої, думи мої, 
Ви мої єдині, 
Не кидайте хоч ви мене 
При лихій годині. 
Прилітайте, сизокрилі 
Мої голуб'ята, 
Із-за Дніпра широкого 
У степ погуляти 
З киргизами убогими. 
Вони вже убогі, 
Уже голі... Та на волі 
Ще моляться богу. 
Прилітайте ж, мої любі, 
Тихими речами 
Привітаю вас, як діток, 
І заплачу з вами.

Доля

Ти не лукавила зо мною, 
Ти другом, братом і сестрою 
Сіромі стала. Ти взяла 
Мене, маленького, за руку 
І в школу хлопця одвела 
До п'яного дяка в науку. 
«Учися, серденько, колись 
З нас будуть люде»,— ти сказала. 
А я й послухав, і учивсь, 
І вивчився. А ти збрехала. 
Які з нас люде? Та дарма! 
Ми не лукавили з тобою, 
Ми просто йшли; у нас нема 
Зерна неправди за собою. 
Ходімо ж, доленько моя! 
Мій друже вбогий, нелукавий! 
Ходімо дальше, дальше слава, 
А слава — заповідь моя.

Заповіт

Як умру, то поховайте 
Мене на могилі, 
Серед степу широкого, 
На Вкраїні милій, 
Щоб лани широкополі, 
І Дніпро, і кручі 
Було видно, було чути, 
Як реве ревучий. 
Як понесе з України 
У синєє море 
Кров ворожу... отойді я 
І лани, і гори — 
Все покину і полину 
До самого бога 
Молитися... а до того 
Я не знаю бога. 
Поховайте та вставайте, 
Кайдани порвіте 
І вражою злою кров'ю 
Волю окропіте. 
І мене в сем'ї великій, 
В сем'ї вольній, новій, 
Не забудьте пом'янути 
Незлим тихим словом. 

Источник: ВП

 

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі