Вшановуючи Героїв Крут пам`ятаємо, що це був бій за майбутнє України!

Вшановуючи Героїв Крут, які 29 січня 1918 року
стримали наступ ворога на Київ, проявивши жертовність і героїзм заради Незалежності України, пам`ятаємо що це був бій за майбутнє України:
"За Незалежність України
100 років тому ми під Крутами стояли...
Щоб через сотню літ нащадки
Боролись і перемагали
...за Незалежність України..."
Незалежність та Свобода коштують дорого, ціна - життя українців. Історія розвивається навкруги, ми знову повертаємося до тих питань, які виникали сто років тому і виникають зраз. Щоби уникнути помилок у подальшому треба на них відповідати... . Раджу дочитати до кінця текст статті щоденної газета «Нова́ Ра́да», що виходила від 25 березня 1917 до лютого 1919 року в Києві.

"Трагедія на Крутах"

Ми хочемо звернути увагу суспільства і української влади на ту страшну трагедію, котра відбулася біля станції Крути в часи наближення більшовиків до Київа. В Крутах загинув цвіт української шкільної молоді.
Загинуло кілька сот найкращої інтелігенції – юнаків-ентузіастів української національної ідеї.
Така втрата для культурної нації була б важкою; для нашого народу ця втрата безмірна. Винна в цій трагедії уся система безглуздя, весь наш уряд, котрий після блискучого соціального законодавства, після піврічного адміністрування оказався покинутим народом, і армією, і в такім безнадійнім становищи рішив захиститись від добре узброєної більшовицької армії кількома сотнями шкільної молоді. Узброївши на скору руку ці жертви урядової легковажности, без жадної військової підготовки одправили їх в Крути під командою капітана Т. і штаба, який складали два брати Б. Ранком одного дня вивели школярів на учебну стрільбу. У кожного всього по три обійми патронів. Але несподівано виявилося, що вороже військо близько, і що юнакам годі вчитися військової науки, а треба вже воювати, бо несподівано підійшов ворог і почав обстрілювати їх кулеметним і гарматним вогнем. Через короткий час виявилась нова несподіванка: з бокової лінії з Чернигова підійшло кілька російських ешелонів і почали обстріл з тилу. Далі було таке: штаб ніяких приказів не шле, патронів і знаряддя бойцям не присилає. Усі патрони витрачені. Одна-одним гармата, котра була у юнкерів, мусила замовкнути, випустивши останню шрапнель. Прийшлось посилати когось з стрільців на станцію шукати командира і штаб. Їх на станції вже не було. Вони подалися з своїм поїздом, не повідомивши своє військо, не пославши йому ніякого приказу, а хапалися виїздити так, що забулися відчепити від свого поїзда вагони з знаряддям до гармат і з патронами, і завезли їх. Наших вояків росіяне оточили й перебили.
Невже ж український уряд, навіть в теперішнім його складі, може проходити мимо подібних фактів, не звертаючи на них жадної уваги, не роблючи висновок? Невже і ці страшні прояви безладдя, невмілости, а може, і злочинства зостануться захованими від очей суспільства, не будуть безсторонньо розслідувані і не будуть покарані, а хоч принаймні геть від справи одсунуті хоч ті найблизчі винуватці цієї катастрофи?

Нова Рада. – 1918. – 16 (3) березня.