Краматорские чиновники отпраздновали День Соборности
Рейтинг користувача: 5 / 5
Сотрудники исполкома возложили цветы к памятнику Тарасу Шевченко.
Все действо заняло буквально несколько минут. Городской голова со своими замами возложил корзину цветов к памятнику Тарасу Шевченко и без лишних речей удалился на свое рабочее место. При этом, никаких речей и поздравлений – действо носило статус возложения, а не митинга.
В общем, в этом году краматорская власть встретила Деннь соборности более чем скромно.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
Коментарі
22 січня п. р. з нагоди Дня Соборності України Слов`янські міські організації ВО «Свобода» та ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка влаштовують урочисту ходу, молебень за Україну і мітинг.
Збір учасників акції об 11-00 на майдані Революції, початок урочистої ходи вулицею Т. Шевченка до пам`ятника Т. Г. Шевченку об 11-30, молебень за Україну і мітинг – о 12-00 до 14-00 год.. Орієнтовна кількість учасників – 100 чоловік. Запрошуємо українців приєднатись.
А шо был такой праздник? А почему тогда не было выездного буфета?
Патаму шта цэ нэ 9 липня!
Очень красноречиво выразилась в его адрес бывший однопартиец, Член Политбюро НСНУ Оксана Билозир:
"Віктор Ющенко — це ганебне явище не тільки в українській політиці, але і в українській нації. Зовні фактурний чоловвяга, навчився молоти язиком, навчили одягатися по-людські… Але в середині гнилий і аморальний, брехливий крадій, підлий альфонс. Син зрадника і христопродавця він маскувався під порядну людину аж доки гній сифілітика, яким він був переповнений з середини, не поліз з чорної душі назовні, на обличчя. Це було перше попередження від Бога, але супостат, який нібито ходив до Церкви, продовжував брехати, красти, гвалтувати і навіть убивати (куди поділась мама маленької Христинки, яку він одурив, кинув і …?). Вічне йому і його прихильникам прокляття від народу України!"
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.
"великі державники" та "лідери ГРОМАДИ" ось вам і повага!
Саме таку й від людей отримають.